
- •1.Теоретична частина
- •1.1.Інновації у сфері виробництва
- •1.2.Конкурентоспроможність продукції та її показники.
- •1.3. Організація управління технічним контролем якості продукції.
- •2.Практична частина
- •Тема1. Форми організації виробництва.
- •Тема 2. Типи і методи організації виробництва.
- •Тема 3. Інноваційна діяльність підприємства та її ефективність.
- •Тема 4. Методика розрахунку сукупного ефекту від створення нової продукції.
- •Тема 5. Ремонту роботи і технічне обслуговування.
- •Тема 6. Організація комплексного обслуговування виробництва.
- •Тема 7.Концептуальні підходи до організації виробництва інфраструктури підприємства.
- •Тема 8. Організація транспортного господарства
- •Тема 9. Організація підготовки виробництва нової продукції.
- •3.Індивідуальне завдання Атеста́ція робо́чих місць
- •Висновок
- •Список використаних джерел
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Коломийський політехнічний коледж
Національного університету ,,Львівська політехніка,,
ЗВІТ
Про проходження навчальної практики з організації виробництва
Студентки Кіт Ірини Богданівни
(прізвище, ім’я ,по-батькові )
Спеціальність 5.03060101 ,,Організація виробництва,,
Курс ІІІ групи Е-31
Термін практики з 20 по 24 травня 2013 р.
Керівник практики
Максим’юк Г.І.
Коломия 2013
Зміст
Вступ 2
1.Теоретична частина 4
1.1.Інновації у сфері виробництва 5
1.2.Конкурентоспроможність продукції та її показники. 10
1.3. Організація управління технічним контролем якості продукції. 17
2.Практична частина 22
3.Індивідуальне завдання 48
Висновок 53
Список використаних джерел 54
Вступ
На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Самостійним промисловим підприємством є виробнича одиниця, що має виробничо-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, який залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності підприємства як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.
Організація виробництва - це внутрішнє упорядкування і координування усіх елементів і ресурсів виробництва , як єдиного цілого спрямованого на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства.
Об'єктами дисципліни "Організація виробництва" є підприємства і компанії базових галузей народного господарства, що випускають різні види продукції та надають різноманітні виробничі послуги. Окремі підходи і методи, розглянуті в курсі на прикладі організації виробництва найбільш складної галузі — машинобудування, можуть бути застосовані й у галузях, що виконують інші види послуг (інформаційні, фінансові, консалтингові, освітні та ін.).
Предметом курсу "Організація виробництва" є вивчення на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду основ теорії організації та проектування структур управління, прийняття організаційних рішень у рамках підвищення ефективності функціонування підприємств за різноманіття форм власності й господарювання, кількісних і якісних залежностей у виробництві продукції, що визначають оптимальне поєднання трудових і речовинних елементів сукупного виробничого процесу і шляхів його безперебійного та ритмічного протікання в умовах конкретного підприємства, виходячи з поставлених перед ним цілей і завдань. Цей курс формується на основі досвіду організації виробництва на вітчизняних і закордонних підприємствах.
Вивчення курсу "Організація виробництва" здійснюється методом діалектичного й історичного матеріалізму, що розглядає всі явища у виробничо-господарській діяльності підприємства як природно-історичний процес, який підпорядковується визначеним законам розвитку. Усі залежності виробничих процесів на підприємстві розглядаються в їх взаємозв'язку, у безперервному розвитку, русі, що дає змогу зрозуміти неминучість причин і закономірностей виникнення нових і удосконалення існуючих рішень, прийомів і методів організації виробництва. Метод діалектичного й історичного матеріалізму дає змогу розглядати організацію виробництва як безперервну творчу роботу з пошуку шляхів підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві, за безперервного підвищення рівня соціально-економічного розвитку підприємства.
Змістом курсу є вивчення основних чинників виробничої діяльності підприємства, тобто праці, знарядь праці, предметів праці, продукту праці; питань раціональної організації трудових процесів; шляхів найбільш ефективної реалізації досягнень у галузі створення й освоєння нової техніки і нових технологій; способів переміщення предметів праці у виробничому процесі; організації раціонального обслуговування основного виробництва в допоміжних цехах і складському господарстві; проблем підвищення ефективності капітальних вкладень на підприємстві, заміни старої техніки новою і впровадження автоматизованих систем управління; проблем підвищення якості продукції, що випускається, та її конкурентоспроможності, включаючи розробку систем управління якістю продукції; основних напрямків зниження витрат виробництва і зростання прибутковості підприємства.
Організація виробництва передбачає широке використання правової науки, що досліджує суб'єктивні чинники управління підприємством.
1.Теоретична частина
1.1.Інновації у сфері виробництва
Впровадження нових, або значно удосконалених послуг, методів їх виробництва (передачі) може здійснюватися з урахуванням принципово нових технологій чи нових комбінацій існуючих технологій або з урахуванням нових знань. У цьому технології може бути втілені на нові чи удосконалені машини, устаткування, програмні кошти, а нові знання може бути результатом досліджень, набуття чи використання спеціальної кваліфікації чи навичок.
Існує два різновиди інновацій щодо сфери застосування:
технічні
організаційні.
Технічні інновації пов´язані з продукцією, що виробляється підприємством, упровадженням нових рішень у виробництво та технологій.
Інновації організаційного характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг.
У процесі ознайомлення з інноваційною практикою можна відмітити істотну пов´язаність двох типів інновацій. Часто в процесі реалізації різні типи інновацій взаємодіють, що забезпечує досягнення успішних результатів. Підприємству, яке впроваджує новий різновид продукції, може стати потрібним зміна технології виробництва. Фірма, що впроваджує нові системи управління (наприклад, комп´ютерну систему), може радикально змінити якість або спосіб надання послуг.
З погляду способу впровадження інновації поділяють на системні (інкрементальні) та одиничні (стихійні).
Системні інновації здійснюються на основі ухваленої на підприємстві системи їх створення. Вони базуються передовсім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, удосконалення технологічних процесів, новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Системні інновації є наслідком проведення заходів з метою створення нової продукції або, наприклад, наслідком колективної систематичної роботи над вирішенням організаційних проблем. Результатом інновації можуть бути, наприклад, зміни процесу організації виробництва. Вони можуть впливати на підвищення якості, зменшення витрат, а в організаційному вимірі — на якість управління фірмою. Інкрементальні інновації ґрунтуються на певному взірці створення ідей, на модифікації ідей, що вже існують на ринку, або ж є унікальними розробками, які можуть використовуватися на іншому підприємстві. Інновації передбачають навчання персоналу підприємства та участь у здійсненні відповідних заходів досить численної групи працівників вищого та нижчого рівнів. Показником системної праці над інноваціями є існування на підприємстві спеціально створеного колективу, співпраця відділів дослідження та розвитку з іншими підрозділами фірми, системність у створенні нових виробів чи вдосконаленні якості існуючих.
Одиничні (стихійні) інновації, на противагу до системних, є випадком у діяльності підприємства. Вони не є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути винайдення нового виду продукції, придбання ліцензії, зміна технології виробництва чи системи управління, які відбуваються внаслідок змін середовища або ж на основі аналізу стану підприємства, виконаного фахівцями. Впровадження одиничних інновацій характеризується більшим ризиком, ніж системних, які проводяться на підставі постійного накопичення знань та інформації.
Інноваційну поведінку доцільно аналізувати за такими критеріями: 1) обсяг змін у попередньому асортименті продукції, процесах виробництва та організації діяльності фірм завдяки інноваціям; 2) якої кількості напрямків діяльності стосуються інновації; 3) як багато функцій, завдань та методів роботи вони змінюють; 4) наскільки нові вироби та процеси відрізняються від попередніх.
Застосовуючи даний критерій, інновації можна поділити на радикальні, рекомбінаційні та модифікаційні.
Радикальні інновації. Серед інновацій даного типу розрізняються зміни технологічного та організаційного характеру. Радикальні інновації технічного характеру зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює застосування нових технологій. Фірми, які впроваджують нові види продукції, намагаються досягнути провідної позиції в обраній ніші на ринку. Впровадження нової продукції часто вимагає заходів, спрямованих на створення попиту або задоволення потенційного попиту. Технічні інновації радикального характеру спостерігаються відносно рідко. Класичним прикладом інновації даного типу є розробка персонального комп´ютера, який кардинально змінив технологію та розширив коло клієнтів даної промисловості, яке до певного часу обмежувалося великими фірмами та науково-дослідними інститутами.
Радикальні інновації організаційного характеру зазвичай базуються на впровадженні нового способу управління підприємством, який може спричинити зміни технології виробництва продукції та надання послуг. Радикальні інновації організаційного типу виникають на підприємствах, які бажають посісти провідні позиції на ринку, а також тих, які з різних причин змушені змінити засади функціонування. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. Прикладами можуть бути застосування колективної форми праці, виникнення нових структур завдяки організаційним процесам або впровадження нових інформаційних систем, які кардинально змінюють організаційні засади підприємства.
У рамках радикальних інновацій фірма використовує нові ресурси, створює нові для себе рішення в технологічно-виробничому чи організаційному вимірі. Організаційні радикальні інновації, як правило, впроваджуються та розробляються стихійно, тоді як технічні можуть виникати також унаслідок експериментальних робіт над новими виробами або ж удосконалення технології, а також у разі одиничних впроваджень окремих ідей.
Рекомбінаційні інновації полягають у використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. Рекомбінаційні інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих функцій або різних технологічних рішень для виробництва нової продукції. Прикладом цього можуть служити виробництво шампунів із властивостями бальзамів або використання комп´ютерів для виробництва кінофільмів.
Рекомбінаційні інновації, які видозмінюють систему управління підприємством, полягають у поєднанні різних типів організаційного реформування (наприклад, структури, кадрової політики тощо) для створення нових рівнів якості у підрозділах, де вони раніше не існували, або для створення нових методів та засобів управління (об´єднання відділів, перенесення повноважень, використання існуючих мотиваційних систем обліку зарплати в підрозділах підприємств, де вони раніше не використовувалися). Прикладом може бути перенесення системи обліку до відділу постачання з метою нарахування зарплати на базі процентів від продажу.
У процесі рекомбінаційних інновацій зазвичай використовуються ресурси та інформація підприємства.
Модифікаційні інновації найчастіше здійснюється на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління, їх ціль — удосконалення. Модифікації не змінюють функції виробів або процеси виробництва (наприклад, підвищення якості, зменшення витрат у разі використання нових матеріалів, запровадження додаткової функції виробу). Вони є наслідком тісних стосунків із клієнтами та гострої конкуренції за задоволення їх потреб.
Характеристику описаних різновидів інновацій стосовно обсягу змін, які пов´язані з інноваціями, подано у таблиці 1. Аналіз спільних та відмінних характеристик можна провести на основі таких даних:
мотивація інновації;
джерела інновації;
способи впровадження інновації;
стосунки із споживачами;
стосунки з іншими фірмами регіону.
Прикладами мотивації для впровадження інноваційних змін на підприємстві можуть бути утримання та зростання конкурентоспроможності, задоволення потреб клієнтів, поведінка конкурентів, зміни в технологічному оточенні підприємства у широкому розумінні, аналіз, проведений консалтинговими фірмами. Внутрішні джерела зазвичай становлять ідеї та рішення керівництва вищого рівня, аналітичні розробки власних дослідницьких центрів.
Таблиця 1. Характеристика інновацій
Під час впровадження інновацій фірма може користуватися допомогою запрошених консультантів та із принципових мотивів не залучати до процесу кадрів нижчого рівня. Впровадження може відбуватися за активної участі кадрів нижчого рівня, які зосереджуються виключно на реалізації даної мети та справляють вплив на модифікацію і доповнення процесів.
Під час створення концепції або впровадження інновації дуже істотне значення відіграють стосунки із постачальниками та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін інформацією та створення партнерських відносин. Фірма також може тісно співпрацювати із зовнішніми дослідницькими центрами, або генерувати свої ідеї самостійно, підтримуючи із зовнішніми суб´єктами періодичні контакти.