34. Держава як інститут політичної системи, її типологія і особливості.

Держава- 1)спосіб організованості й згуртованості індивідів навколо спільного інтересу.;2) форма організації суспільства.

Існує декілька теорій походження держави:теологічна,договірна, психологічна,марксиська.

Ознаки держави: державний апарат(представницькі органи-парламент, виконавчі органи-президент , урія; судові органи; прокуратура; податкова та ін. ), населення(одно національне і багатонаціональне), територія, суверенітет, монополія на примус.

Держава як інститут політичної системи має таку структуру: система органів і інститутів,що виконують певні функції(зовнішні і внутрішні).

Традиційно виділяють три гілки державної влади — виконавчу, законо­давчу і судову. Держава, виступаючи від імені суспільства, регламентує політичну діяльність всіх його організацій, встановлює основні норми цієї діяльності, її методи, умови формування й функціонування недержавних організацій. Держава існує через здійснення нею сукупності необхідних функцій. Такими функціями є: захист суспільного ладу, запобігання й усунення соціально небезпечних конфліктів, регулювання економічних та інших суспільних відносин, здійснення загальної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів — соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої та ін., виконання зовнішньополітичної функції захисту інтересів країни, функції оборони країни тощо.

Досить поширеною є класифікація держави за формою державного правління:

монархія(абсолютна, конституційна, теократична);

республіка:парламентська ,прези­дентська;змішана .

за формою державного устрою:унітарна,федеративна., конфедеративна, співтовариства,ліги.

Сучасні держави можна типологізувати і за тими функціями, які вони виконують:

-військова або поліцейська держава

-правова,

-соціальна держава.

За соціально економічною природою: рабовласницька, феодальна, буржуазна,соціалістична,комуністична.

47. Ресурси і функції політичної влади. Поділ влади.

Політична влада- це реальна здатність одних людей проводити свою волю стосовно інших за допомогою правових і політичних норм. За іншим визначенням п. в.- це здатність суб’єктів політики здійснювати вплив на прийняття рішень.

Однією особливістю політичної влади є різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Політична влада використовує не тільки примус,а й економічні, соціальні, духовно-інформаційні засоби. При цьому найважливішими засобами її здійснення є правові й політичні норми.

Ресурсами влади можуть бути наявні у розпорядженні її суб´єкта і важливі для об´єкта цінності, наприклад предмети споживання, кошти тощо, або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви поведінки об´єкта, — преса, радіо, телебачення, засоби мистецтва, або знаряддя, за допомогою яких можна позбавити людину тих чи інших цінностей аж до життя включно, — каральні органи, зброя тощо.

Різноманітні ресурси влади можуть класифікуватись за різними ознаками. Так, за характером вони поділяються на утилітарні, примусові та нормативні. Утилітарні (від лат. иШіїаз — користь, вигода) ресурси — це матеріальні й соціальні блага, пов´язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини. Це можуть бути кошти, промислові та продовольчі товари, послуги у сфері охорони здоров´я, освіти, забезпечення житлом, різноманітні пільги і привілеї тощо.

Примусові (силові) ресурси влади — це заходи адміністративного і кримінального впливу. Вони передбачають встановлення державою в законодавчому порядку адміністративної і кримінальної відповідальності.

Примусові (силові) ресурси влади — це заходи адміністративного і кримінального впливу. Вони передбачають встановлення державою в законодавчому порядку адміністративної і кримінальної відповідальності.

Нормативні ресурси влади — це різноманітні соціальні норми, що регулюють багатоманітні суспільні відносини.

Функції п в:

• формування політичної системи і політичних відносин суспільства;

•     управління справами суспільства і держави на різних рівнях;

•      керівництво органами влади, політичними і неполітичними процесами;

•   контроль політичних та інших відносин і в кінцевому підсумку створення певного, характерного для того чи того суспільства типу правління, політичного режиму і державного устрою (монархічного, республіканського), відкритого або закритого, відокремленого від держави (автократичного) суспільства, притаманної даній державі політичної системи, відповідних їй політичних відносин та інших політичних характеристик.

Поділ влади: законодавча, виконавча,судова.

Носієм законодавчої влади, як відомо, є вищий представницький державний орган — парламент; виконавчу владу здійснюють — президент, уряд, міністерства і відомства, державно-адміністративні установи; судову владу — незалежні суди, підпорядковані тільки закону.