27. Сутність і риси політичного режиму сучасної України.

Українська політична система як система перехідного типу має політичний режим змішаного типу, тобто має ознаки різних політичних режимів:

• ознаки демократичного режиму: виборність найважливіших органів, політична рівність;

• ознаки авторитарного режиму: вертикальність влади президента, виконавчі органи мають забагато повноважень;

• ознаки тоталітаризму: наявність тоталітарної свідомості;

• ознаки автократичного режиму: відчуження народу від політики;

• ознаки анархічного режиму: немає єдності.

40. Політична еліта, її якісна характеристика та типологія.

Суть елітизму полягає у визнанні того, що суспільством завжди править вибрана меншість, наділена особливими соціальними, психологічними й політичними якостями, - еліта (від франц. elite - краще, добірне, вибране).

Політична еліта – вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере участь у державній владі або впливає на неї.

Еліта внутрішньо диференційована і має складну структуру, яку складають різні типи й види еліт, що дає право говорити про неї у множині. Виокремлення елементів структури політичної еліти, її поділ на типи й види можуть здійснюватись за різними ознаками.

Типологія політичних еліт:

1. за ставленням до влади: правляча (вища), опозиційна (не правляча);

2. за законністю: легітимна, нелегітимна;

3. за ідеологією: демократичні, ліберальні, авторитарні;

4. за ступенем відкритості: відкриті (можна потрапити), закриті;

5. за часом існування: традиційні, сучасні.

54. Український соціалізм (м. Грушевський, в. Винниченко)

Вчення К.Маркса (1818—1883) і Ф.Енгельса (1820—1895) виникло наприкінці 40-х років XIX ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн, бурхливого промислового розвитку та загострення класової боротьби.

Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку капіталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових і національних відносин, створені умови для розкріпачення людини.

Найвідомішими представниками соціалістичного напряму політичної думки України першої половини XX ст. були М. Грушевський і В. Винниченко. За своїми політичними поглядами вони тяжіли до соціал-демократизму.

За своєю ідейно-політичною орієнтацією М. Грушевський був соціалістом, але марксистські погляди поділяв далеко не в усьому. Зокрема, у питанні про сутність держави, причини та шляхи її виникнення він істотно уточнював марксистську тезу про те, що держава виникла внаслідок класового розшарування первісного суспільства.

Важливе місце в українському соціалістичному русі посідає видатний письменник і політичний діяч Володимир Винниченко. Упродовж усього свого життя В. Винниченко залишався соціалістом, однак різко негативно ставився до соціалізму в його радянсько-більшовицькому варіанті. Він вважав, що є два шляхи здійснення соціалізму, з приводу яких розходяться соціалісти і комуністи.В. Винниченко запропонував свій варіант створення соціалізму, який він назвав «колектократією». Суть його полягає в поєднанні еволюційного й революційного шляхів переходу до соціалізму. Необхідно мирним шляхом розпочати перетворення приватної власності на засоби виробництва на колективну. Саме на колективну, а не на державну. Соціалізм — це кооперація. Не націоналізація, а соціалізація, або, краще сказати, колектократизація — організація промислових, сільськогосподарських, торговельних, фінансових та інших кооперативів — приведе до соціалізму.