54. Поняття судових доказів і їх ознаки.

Згідно зі ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судові докази характеризуються наступними ознаками:

1) докази — це фактичні дані, що містять інформацію про шукані факти. Очевидно, що фактичні дані — це відомості про факти. По суті це інформація про ті обставини, які суду необхідно встановити по справі. У більшості випадків суд безпосередньо може сприйняти відомості про факти, а не самі факти, що мали місце в минулому. Якщо під доказами розуміти факти, то варто визнати, що суд першої інстанції не в змозі безпосередньо досліджувати докази по справі.

На підставі відомостей про факти суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому не мають доказового значення ті фактичні дані, які не містять інформації про факти, що стосуються справи;

2) докази — це фактичні дані, отримані судом із дотриманням певної процесуальної форми. Закон встановлює певний порядок збирання, дослідження і оцінки доказів. Фактичні дані, отримані судом не в результаті передбачених законом процесуальних дій, а іншим (непроцесуальним) шляхом, не можуть бути покладені в основу рішення суду по справі (ч.1 ст.59 ЦПК). Істина у цивільній справі може бути досягнута тільки при правильній побудові процесу судового доказування. Наприклад, не мають доказового значення показання свідка, який допитаний судом з порушенням вимог ст.180 ЦПК (свідки, які ще не дали показань, перебувають у залі судового засідання під час розгляду справи; свідок

не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань);

3) докази — це фактичні дані, отримані передбаченими у законі засобами доказування. Згідно з ч.2 ст.57 ЦПК до засобів доказування належать пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

55. Порядок передачі справи до іншого суду. Наслідки недотримання правил про підсудність. Передача справи з одного суду до іншого

Передача справи до іншого суду передбачена ст.116 ЦПК та має місце, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилось, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

У пункті 1 ст.116 ЦПК йдеться про випадок передачі судом справи на розгляд до іншого суду, якщо відповідачем, місце проживання якого раніше не було відоме, було задоволено клопотання про зміну підсудності. За частиною 9 ст. 110 ЦПК передбачено положення, що позов до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являється за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування, або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). Після пред'явлення до суду позову за вказаними у ч. 9 ст. 110 ЦПК правилами, у разі появи або розшуку відповідача він може клопотати про передачу справи на розгляд суду за місцем його проживання або знаходження. Якщо суд задовольнить таке клопотання, то справа передається до іншого суду. На практиці виникають запитання: чи є задоволення клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду правом чи обов'язком суду? Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо клопотання відповідача буде задоволено. Таке клопотання має бути обґрунтованим, тобто відповідач повинен довести суду доцільність передачі розпочатої розглядом справи та подати докази. Ніяких часових обмежень