17. Поняття і підстави виникнення цивільних процесуальних правовідносин.

Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин слід визнати наявність відповідної норми цивільного процесуального права та цивільну процесуальну правосуб'єктність, а підставою є певний юридичний факт (конкретна дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин).

Норми цивільного процесуального права визначають нормативну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин або ж прямої заборони участі, ці процесуальні правовідносини виникнути не можуть. Наприклад, не можуть бути свідками священнослужителі з приводу відомостей, які одержані ними на сповіді віруючих (ст. 51 ЦПК).

Цивільна процесуальна правосуб'єктність особи означає її здатність бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин і визначається законом по-різному для кожного із суб'єктів. Наприклад, правосуб'єктність суду визначена Конституцією України, Законом "Про судоустрій і статус суддів", ЦПК та іншими нормативно-правовими актами. У цивільному процесуальному законодавстві найбільше уваги приділяється основним учасникам цивільного процесу — сторонам та третім особам, оскільки спір між ними і є безпосереднім предметом судового розгляду та вирішення.

Юридичними фактами, внаслідок яких виникають, змінюються або припиняються цивільні процесуальні правовідносини, є, як правило, процесуальні дії його учасників (подання заяви, заявления клопотання, призначення експертизи та ін.).

18. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність.

Цивільна процесуальна правоздатність - установлена законом здатність мати цивільні процесуальні права й обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (ст. 28 ЦПК). Цивільна процесуальна правоздатність фізичних осіб виникає з моменту народження й припиняється у момент смерті (ст. 25 ЦК). Юридичні особи володіють процесуальною правоздатністю з моменту-реєстрації у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК). Припинення юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності (ст. 91 ЦК). Юридичні особи одночасно володіють і процесуальною дієздатністю.

Цивільну процесуальну правоздатність також мають держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ч. 2 ст. 2 ЦК). Вони одночасно володіють і цивільною процесуальною дієздатністю.

Правоздатність у матеріальному праві не тотожна цивільній процесуальній правоздатності. Якщо правоздатність у матеріальному праві — здатність мати відповідні матеріальні права й обов'язки, то цивільна процесуальна правоздатність - здатність мати цивільні процесуальні права й обов'язки.

Цивільна процесуальна дієздатність — здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді. Цивільна процесуальна дієздатність фізичних осіб настає в повному обсязі по досягненні повноліття, тобто з 18 років. Юридичні особи наділяються процесуальною дієздатністю з моменту реєстрації. Процесуальні права і обов'язки юридичної особи здійснюються її органами безпосередньо або через представників (ч. 3 ст. 38 ЦПК).

Зміст процесуальної правоздатності та дієздатності різний для різних учасників цивільного процесу. Повної цивільної дієздатності набувають також фізичні особи, які зареєстрували шлюб до досягнення повноліття, з моменту реєстрації шлюбу (ст. 34 ЦК).

Цивільна дієздатність набувається за рішенням суду за відсутності згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників неповнолітньою особою, яка досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану (ст. ст. 242-245 ЦПК). Цивільної процесуальної дієздатності набувають фізичні особи, які досягли 16 років і зареєстровані як підприємці за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника чи органу опіки і піклування (ч. 3 ст. 35 ЦК).

Неповнолітні особи у віці від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена (ст.ст. 32, 36 ЦК), можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права й виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають із відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 2 ст. 29 ЦПК).