Розділ 2 система роботи вчителя по використанню національної символіки у громадянському вихованні молодих школярів

2.1. Аналіз досвіду роботи вчителя початкових класів по використанню національних символів у громадянському вихованні учнів

Всі компоненти духовності українського народу становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Це — рідна мова і література, історія, природознавство, музика та образотворче мистецтво, народна мораль, національна ідеологія, свідомість і самосвідомість.

Виховання поваги і любові до рідної мови, пробудження почуття захоплення її красою, ліричністю, милозвучністю, виразністю, а головне, отримання знань за її допомогою — міцний і найбільш надійний гарант національного виховання. Розповіді рідною мовою про життя українського народу, про його творчі здібності та обдаровання, його минуле й сучасне, повчання дідуся, бабусі, батька й матері, увага до порад старших, досвідчених людей роблять, безумовно, свою цінну й важливу справу у вихованні дітей, підлітків і юнаків. Про це засвідчують практика і досвід роботи багатьох шкіл.

Громадянська освіта школярів розпочинається вже в першому класі в процесі навчання. Важливе місце в молодших класах посідає тема Вітчизни. Учителі розповідають учням про нашу рідну Україну, її минуле, сучасне і майбутнє. Знайомлять з гербом, прапором, гімном – символами незалежної суверенної держави. Прищеплюють навички дисциплінованості. Дають уявлення про мораль і право. Навіть використовуючи ігри та казки «Колобок», ”Попелюшка”, “Івасик-Телесик”, “Казка про царя Салтана” та ін. У школярів збуджується інтерес до прав людини, виховується почуття справедливості, відповідальності, товариськості, колективізму, співпереживання, неприйняття зла, людської гідності.

Перед вчителями постало нелегке і дуже важливе завдання – виховати громадян, які люблять свій народ, свою Україну, які будуть готові самовіддано її захищати і матимуть при цьому людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знатимуть свої права і дотримуватимуться законів. Протягом чотирьох років навчання вони виховують в своїх учнів гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей:

• доброту;

• увагу;

• чуйність;

• милосердя;

• толерантність;

• совість;

• чесність;

• повагу;

• правдивість;

• працелюбність;

• гідність;

• повагу і любов до своїх батьків, роду.

Організовуючи виховний процес, учителі застосовують таку методику, яка, поєднуючи індивідуалі групові і колективні форми та методи, розвиває творчу самодіяльність, збуджує колективні переживання учнів, впливає на створення потрібного стилю і тону в житті класного колективу.

Проводячи етичні бесіди, класоводи впливають не тільки на свідомість, а й на емоції своїх вихованців. Збудження емоцій радості й задоволення, захоплення і смутку, здивування і жалісливості, створення на виховних годинах емоційних моральних ситуацій — все це важливі методи прийоми підвищення ефективності виховних заходів.

З власних спостережень, тема громадянського виховання проглядається майже на всіх уроках у початковій школі. З цією метою класоводи дуже часто застосовують національні символи, які роблять нашу націю єдиною і унікальною в своєму роді.

Багато народних та державних символів відображається на уроках українського читання.Метою цих уроків є :

- сприяти громадянському, етичному, моральному та естетичному вихованню;

- формувати національну самосвідомість учнів, їх духовність;

- викликати інтерес до традицій свого народу, його минулого, сьогодення та майбутнього.

На уроках українського читання варто звернути увагу на формування національної свідомості через казки Василя Сухомлинського, адже саме з казки і починається пізнання дитиною такого таємничого і, на перший погляд, непізнаного світу. Казка для учнів В. Сухомлинського стала не просто розповіддю про фантастичні події; а цілим світом, у якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю. У дитини з'являється бажання не тільки слухати казку, а й самій розповідати її, хочеться не тільки слухати пісню, а й самій співати, не тільки спостерігати за грою, а й самій брати в ній участь. У 4 класі вивчаються такі казки як „Віл і Садівник”, „Деркач і Кріт”, „Соловей і Жук”. У своїх казках В. Сухомлинський піднімає дуже важливі проблеми виховання учнів.

Так, у казці „Віл і Садівник” розповідається про важку працю Вола і мудрого Садівника, в уста якого автор вкладає такі слова: «Якби людина бачила тільки те, що є, вона б не була Людиною», тобто властивість людини прозирати в майбутнє, домагатися певної мети, вільно працювати. Влучно сказав про це І. Франко: «Пісня і праця - великі дві сили, я їм до скону бажаю служить».

Працелюбність і велика духовність - ось одна з ознак національної свідомості українців. У казці „Деркач і Кріт” піднімається проблема любові до рідної землі, до Батьківщини. Деркач щорічно прилітає з теплих країв, щоб вивести на рідній землі своїх пташенят. У діалозі Крота, який запитує, чому Деркач не залишився на африканській землі, останній відповів коротко: тут його Батьківщина. Одне слово, а яке вагоме воно для Деркача, воно, як євшан-зілля змушує щорічно повертатися у рідні краї, бо йому тут все миле: і запах трав, і голубінь неба, і променисте сонце, і повноводні струмки, і рідне гніздечко. Без цього Деркач не мислить свого життя. Так і Людина, де б не була, а подумки лине у рідні краї. Народ це втілив у прислів'я: «В гостях добре, а дома краще». Гармонія взаємозв'язку в природі простежується у казці «Соловей і Жук». За словами Солов'я, його пісню люблять люди, а Жука - ні. І тільки мудра дівчинка сказала: «Хай собі будуть і Соловей, і Жук». 

Багато у Василя Олександровича пізнавальних казок, які вчитель може використовувати на уроках позакласного читання. У них гуманістичні почуття любові до людей, прагнення бути потрібним людям, повна самовіддача в праці, житті. Саме ці риси національної свідомості і роблять людину добрішою, відвертішою і чеснішою. Про це - казка «Горбатенька дівчинка». 

Під час проходження педагогічної практики на уроках українського читання разом з учнями вивчали твори таких письменників як Тарас Шевченко, Леся Українка, Володимир Сосюра, Іван Франко. Дійсно, їхні твори пронизані любов’ю до України, боротьбою за її незалежність. Саме своєю поезією вони виховують ці почуття у дітей.

Свій заклик до патріотизму поети ніби підкріплюють використанням народних символів у віршах. Так, невмирущий Тарас Шевчено оспівує вербу і калину, Володимир Сосюра – материнську пісню та пахучий хліб і т.д.

У 1-4 класах вивчається безліч творів, які присвячені темі національного виховання. І вже на першій сторінці «Читанки» дітлахи бачать державні символи України і найперше, що вони читають – це «Гімн».

Звичайно, що найбільше уваги цьому питанню приділяється на таких уроках як «Громадянська освіта» та «Я і Україна». Ці навальні предмети дуже тісно між собою пов’язані. Мета роботи вчителя тут спрямована на якомога глибше розкриття уявлень учнів про національну символіку, про формування громадянських якостей особистості.

Курс «Я і Україна» спрямований на формування особистості майбутнього громадянина України - людини, здатної брати на себе відповідальність за минуле і майбутнє рідної землі (природне довкілля ) та свого народу (суспільне довкілля). Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів - ці елементи змісту курсу «Я і Україна» є першорядними, що задають мету реалізації програми.

Мета краєзнавчої тематики курсу «Я і Україна» - введення дитини у чарівний світ культурно - історичних надбань народу, рідного краю і на цій основі виховання високоморального, національно - свідомого підростаючого покоління - патріотів, спадкоємців і продовжувачів національних традицій.

Знайомство з українською національною символікою на уроках «Я і Україна» має велике значення. Українська національна символіка виконує історично важливі функції консолідації нації в  етнографічну, культурно-історичну спільноту, об'єднання споконвічних  українських земель в єдину суверенну державу. Національні символи України - Герб, Прапор, Гімн - символізують державну, економічну, політичну, і національну незалежність України. Дитина повинна розумом сприйняти, що вона належить до певного державного соціуму. Завдяки етнічним символам (берегиня, обереги пам'яті, калина, верба тощо) в свідомості кожної дитини виникають образи рідного краю, батьківської хати, родинного вогнища. На таких уроках робота вчителя та учнів спрямована на ознайомлення з народними символами та оберегами. Тут вчитель використовує часто метод розповіді та застосовує багато наочності.

На уроках «Громадянської освіти» учні вивчають державні символи, свої права та обов’язки, правила поведінки у суспільстві. І вчитель уже більше застосовує метод бесіди та часто звучать запитання проблемного характеру, де діти розкривають його з своєї точки зору.

Нижче наведена тематика бесід з громадянського виховання:

1.Україна – моя рідна Батьківщина.

2.Моя  рідна земля.

3.Державна символіка України.

4.Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її Прапор і Гімн.

5.Твої права і обов’язки.

6.Наша Вітчизна – Україна.

7.Національні символи нашого народу.

8.Що таке воля?

9.Рід, родина, рідня.

10.Патріотизм – нагальна потреба України.

11.Утверджую в собі людину – громадянина.

12.Що таке громадянська зрілість?

13. Жити за кордоном.

14. Чи можуть бути права без обов’язків?

З народною символікою діти знайомляться на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання. Ці навчальні предмети найбільше подобаються школярам. Саме тому, коли теми уроків перегукуються з нашими національними оберегами, вчитель здійснює до них творчий підхід та тонко продумує кожну деталь. Метою цих уроків є розвиток уяви, фантазії, а головне – виховання любові до народної творчості.

Наведемо фрагмент уроку (ознайомлення учнів з новим матеріалом) з образотворчого мистецтва на тему «Рушничок для мами».

Виклад нового матеріалу

Діти, сьогодні ми з вами завітаємо в гості до народних майстрів художньої вишивки, які зберегли для нас безліч візерунків, красивих і неповторних, що створювались упродовж віків. Ці чудові візерунки, що утворюють різноманітні орнаменти, ми можемо бачити на рушниках, скатертинах, сорочках, яскравому вбранні.

Словникова робота

Вишивкою називають техніку прикрашання виробів за допомогою різного виду стібків, а також перлами, бісером, коштовним камінням тощо.

Продовження бесіди

Виникла вишивка ще у глибоку давнину. Археологічні знахідки свідчать, що найдавніші люди, які жили на території нашої країни, оздоблювали свій одяг намистинами із бивня мамонта. Пізніше почали використовувати металеві нашивки - срібні, металеві, бронзові.

За часів Київської Русі мистецтво художньої вишивки досягло великого розквіту. В Андріївському монастирі в Києві була створена школа, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. З давніх-давен склались традиції, що без вишитої речі не було жодної хати, а без вишитого одягу - жодної дівчини, жінки. Довгі зимові вечори дівчата скрашували вишиванням, супроводжуючи його піснями. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не навчилася вишивати змалку. Лише одних сорочок до весілля кожна українська дівчина готувала собі кілька десятків! А кожна сорочка чи рушник - це довгі години копіткої праці. Адже для того, щоб їх виготовити, треба було спочатку спрясти нитки, потім на домашньому дерев'яному верстаті виткати полотно, вибілити його, пошити сорочку чи рушник і вишити їх. Дівчата змагалися між собою в майстерності. Традиції вишивки завжди бережно передавалися з покоління в покоління, від матері до доньки.

З особливою любов'ю вишивали дівчата рушники, які оздоблювали барвистими квітами, дивовижними птахами. Рушник був невід'ємною частиною побуту, супроводжував людину все життя - і в радості, і в горі. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні. "Хата без рушників, - казали в нарді, - що родина без дітей". Без вишитого рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, життя і смерть людини. Недарма казали: "Рушник - як доля, на ньому люди вишивали своє життя". А зараз погляньте на ці рушники. Які вони всі різні й гарні!

Перегляд рушників і візерунків на них

Назвіть мені елементи, що складають ці орнаменти. (Це квітки, стебла, листя, бутони, ягідки.) Тобто всі вони тісно пов'язані з природою рідного краю.

Як ще можна назвати всі ці елементи? (Рослинні елементи.) З чого слідує, що і орнаменти, які складені з цих елементів, мають назву... (Рослинні орнаменти.)

В образотворчому мистецтві України збереглося безліч візерунків, красивих і неповторних, на основі яких упродовж віків люди створювали орнаменти, що прикрашали і одяг і житло. У різних регіонах України найхарактернішими були такі рослинні мотиви:

виноград - символ сімейної радості;

калина - символ невмирущого роду;

барвінок - символ немеркнучого життя;

хміль - символ кохання.

Прадавні українські орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними заклинаннями, вважалися охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами. Ці знаки наші прабабусі вишивали на сорочках, аби злі духи не заволоділи людиною, її тілом. Вишивалися вони і на довгих рушниках, що розвішувалися над вікнами та дверима житла, - аби нечиста сила не проскочила до хати, малювалися на посуді - аби були в ньому тільки здорова їжа та вода. [14, 33].

Такі уроки вчителі часто комбінують з уроками музичного виховання, що, на наш погляд, є дуже доречним. За цією темою вчителька використала пісню М. Сингаївського «Вишиванка».

Звичайно, що уроків для розкриття цієї теми замало. Тому вчителі початкових класів проводять позакласні виховні години, які продовжують лінію того, про що вони розповідали на заняттях.

У позакласній виховній роботі педагоги працюють за напрямами, визначеними у змісті народознавчого компонента. Це, насамперед, ознайомлення з історією рідного краю, вивчення усної народної творчості, вивчення та практичне застосування народних ігор, ознайомлення, дотримання обрядовості свого народу: вивчення календаря народних свят, звичаїв, традицій, обрядів; ознайомлення учнів з народними ремеслами; навчання готувати українські страви, складати меню правильного харчування в сім'ї тощо.

Практика показує неспроможність ізольованого (так званого функціонального) підходу, за яким слід проводити спеціальні заходи з кожного напряму. Життя підтвердило доцільність інтегративного підходу, що реалізує всі чи більшість напрямів виховання через будь-яку правильно інструментовану справу. Відтак позакласну народознавчу роботу слід будувати комплексно, її напрями інтегрувати.

Використовують такі форми організації позакласної народознавчої роботи з виховання цінностей [10]:

а) словесні (відверті розмови, сократівські бесіди, диспути, дискусії, зустрічі, усні журнали, тематичні вечори);

б) практичні (історико-краєзнавчі екскурсії, благодійні заходи, робота груп милосердя);

в) наочні (шкільні етнографічні музеї, світлиці, виставки, тематичні стенди).

До спеціальних форм (класні збори, диспути, тематиці вечори, свята, конкурси, творчі пошуки) належать :

а) форми спільної пізнавальної діяльності (колективно-фронтальна, кооперативно-групова, диференційовано-групова, індивідуальна, парна);

б) форми моральної діяльності (пошук та вибір рішення у моральних ситуаціях, практична гуманістична діяльність);

в) форми спілкування (ділове, особисте, в парі, між парами, групове, міжгрупове).

Найбільш загальними формами є урочні (проведення нетрадиційних уроків народознавства в позаурочний час), позакласні, клубні, позашкільні заходи і робота за місцем проживання.

Існують певні вимоги щодо виховання громадянських якостей в процесі навчально-виховних заходів:

- вони повинні спиратися на знання, здобуті на уроках, поглиблювати та поширювати їх, адже тільки на ґрунті знань формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій;

- заходи громадянського змісту повинні логічно продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принцип послідовності;

- виховні заходи мають бути доступними, цікавими, щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива самовираження, щоб кожен співпереживав, відчував від участі задоволення й насолоду.

Можна провести позакласні заходи на такі теми:

1.Без верби і калини нема України.

2.Україно, ти моя прекрасна.

3.Свято рідної мови.

4.Літературні вечорниці.

5.Тематичний вечір Символіка України.

6.Моя Україна – червона калина.

7.Калина – символ України.

8.Диво калинове.

9.Звідки ти взялася, Україно.

10. Україно! Ти для мене диво.

11.Україно!Доки жити буду, доти відкриватиму тебе.

12.Родинне свято «Від усієї душі».

13.Прийди до серця, Україно. Благослови добром мене.

14.Уроки пам’яті. От де, люди, наша слава, слава України.

15.Мій рідний край – моя історія жива.