Кейнсіанська економічна теорія: основні постулати, застосування, значення.
Кейнсіанська школа вважає, що економіка розвивається не так просто, як це вважали прихильники класичної школи, а заробітня плата, ціни, процентні ставки не настільки гнучкими інструментами, які були б здатні врівноважити попит і пропозицію на макроекономічному рівні. Зарплата на основі офіційного законодавства і договірної системи може не знизитися, а безробіття може зростати. В період депресії падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягів виробництва і скорочення попиту на працю.
Згідно з кейнсіанською теорією при державному невтручанні повна зайнятість скоріше випадковість, ніж закономірність. Капіталізм не є саморегулюючою системою, що спроможна до нескінченного процвітання. Причини безробіття та інфляції криються в значній мірі у відсутності синхронності при прийнятті економічних рішень, а особливо по заощадженнях та інвесиціях.
Кейнсіанці заперечують механізм, на якому базується класична теорія, тобто, автомат регулювання ставки процента і співвідношення цін та заробітньої плати. Вони стверджують, що суб”єкти заощаджень та інвестори представляють собою різні групи, які розробляють свої плани заощаджень та інвестицій на різних основах. Відповідно до кейнсіанської теорії кількість вироблених товарів та послуг та рівень зайнятості знаходяться в прямій залежності від сукупних витрат.
Відводячи вирішальну роль сукупному попитові, а отже, і сукупним витратам, в моделі розрізняють заплановані і фактичні витрати. Модель, у якій поєднано заплановані витрати та фактичні витрати, функції споживання та інвестицій, графічно має вигляд “кейнсіанського хреста”
Рівновага товарного ринку змінюється під впливом зміни обсягів податків та державних витрат. Залежність між змінюваними податками та загальним випуском, між державними витратами та загальним випуском визначається мультиплікаторами
Ринкова рівновага: види, умови існування та стабільності. Вплив держави на рівновагу на ринку.
Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Така взаємодія веде до формування рівноважної ціни, за якої величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку*3, за якого жоден з економічних агентів (за інших однакових умов) не змінює своє рішення щодо запланованої величини індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.
{Поняття "ринок" у цьому випадку розуміємо як певну систему обмінів (угод) між економічними елементами (покупцями і продавцями).}
Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.
За допомогою ринкового механізму реалізується тенденція до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, повернутися в цей стан під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.
Стан ринкової рівноваги не обов'язково має одну форму. Множинність станів рівноваги визначається наявністю аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції – обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному вираженні за заданих попиту й пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.
У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, за яких діють чинники лише попиту або лише пропозиції. Набагато частіше виникають ситуації, за яких ці чинники діють одночасно. Наприклад, коли одночасно діють чинники, що збільшують попит і зменшують пропозицію, рівноважне значення ціни зростає більше, ніж під впливом одного чинника. Аналогічно, рівноважне значення ціни зменшується більшою мірою, коли одночасно діють чинники, що зменшують попит і збільшують пропозицію (рис. 2.3, а).
Якщо вплив чинників попиту і пропозиції протилежний, зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, за різноспрямованої дії чинників попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж за умови впливу лише одного з названих чинників*4. Як поодинокий випадок, тут можлива ситуація, за якої зміна чинників попиту нейтралізується дією чинників пропозиції, або навпаки, що не змінює рівноважну ціну товару (послуги) (рис. 2, 3, б).
*4: {Проте така ситуація (рис. 2.3, а) необов'язкова, оскільки може мати місце незначна зміна одного з чинників стосовно дії іншого. У такому випадку твердження про певне "пом'якшення" ситуації щодо першого чинника хибне. Разом із цим таке твердження стосовно другого чинника, що діє у тому ж напрямку, що й перший, цілком коректне.}
За однакової спрямованості одночасного впливу чинників попиту і пропозиції (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи чинників, узятої окремо. Так, коли одночасно діють чинники, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного з них (рис. 2.4, а).
Аналогічно рівноважне значення кількості зменшується більшою мірою, ніж під впливом одного з чинників, коли одночасно діють чинники, що зменшують і попит, і пропозицію. Зміни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватись в результаті втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропонування, крива пропонування зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропонування залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення.
Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропонування зміщується паралельно до початкової на величину податку по вертикалі, точка рівноваги зміщується з до
У точці нової рівноваги ціна пропонування PS, яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної – ціни попиту , за якою купують товар покупці, на величину податку: PD=PS+Т.
За рівнянням рівноваги: а–b•(PS+Т) = – c+d•PS можна знайти ціну пропонування PS, а потім – нові ціну рівноваги та рівноважний обсяг.
Площа прямокутника визначає суму податкових надходжень. Параметри нової рівноваги після введення податку також можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропонування:
З встановленням відсоткового податку крива пропонування також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропонування з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропонування.
Як і у випадку податку як суми з одиниці товару, ціна пропонування відрізняється від ціни попиту , але співвідношення між ними інше: PD=(1+t)•PS, де t – ставка податку. З врахуванням ставки податку рівняння кривої пропонування матиме вигляд: