Позичковий капітал, принципи кредитування. Види кредитів.
Позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається підприємцем-власником підприємцю-позичальнику в тимчасове користування.
Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності (рис. 7.2).
Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк.
Принцип повернення — кредит має бути повернений у повній сумі.
Розрізняють кредити:
• строкові (виплачені своєчасно);
• пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв'язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства);
• прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту).
Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність погашення кредиту, бо тільки реалізація цілі, на яку одержано позику, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.
Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту. Такими документами можуть бути:
а) заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу");
б) договір-гарантія;
в) договір-поручительство.
Валютний курс. Пряме і непряме котирування. Конвертованість валюти.
Валюта (італ. valuta) – пряме значення – вартість. Вживається для характеристики національних грошових одиниць та міжнародних розрахункових засобів, і називається «національна валюта» або «іноземна валюта».
Класифікація валюти:
1. За статусом: національна; іноземна; міжнародна; регіональна;
2. По відношенню до валютних запасів країни: резервна; інші валюти;
3. По режиму застосування: вільноконвертована; частково конвертована (зовнішньо або внутрішньо конвертована); неконвертована.
4. За видами валютних операцій: валюта ціни контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта клірингу; валюта векселя; валюта експортера та імпортера.
5. По відношенню до курсів інших валют: сильна (тверда); слабка (м’яка).
6. За матеріально-речовою формою: готівкова; безготівкова.
7. За принципом побудови: звичайна; за типом «кошика».
Конвертованість валюти означає можливість вільного і необмеженого обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом.
У рамках світової валютної системи вільно конвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов’язання, передбачені статутом МВФ.
У світовій практиці розрізняють: повну, часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.
Повна конвертованість – означає вільний обмін національної валюти на іноземну для всіх власників і за всіма операціями без будь-яких обмежень. Її мають такі валюти: долари США, австралійські долари, євро, англійські фунти стерлінгів, японські єни, канадські долари та ін.
Часткова конвертованість – означає, що на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, тобто запроваджуються певні обмеження.
За поточної конвертованості обмін національної валюти на іноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише за поточних міжнародних операцій:
- платежі за зовнішньоторговельними операціями;
- платежі за погашення позик і процентів;
- виплати прибутків да дивіденді на інвестиції;
- грошові перекази некомерційного характеру.
Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.
Якщо конвертація поширюється на операції пов’язані з рухом капіталу, тоді конвертованість має назву – капітальна.
При зовнішній конвертованості існує цілковита свобода обміну зароблених у країні грошей, яка надається лише іноземним особам (нерезидентам). Режим зовнішньої конвертованості сприяє припливу у країні іноземної валюти.
При внутрішній конвертованості (резидентській) правом обміну національної валюти національної валюти на іноземну користуються лише резиденти цієї країни, а для нерезидентів зберігається режим неконвертованості.
Б І Л Е Т № 15