3. Монетарна політика та її інструменти.

Цілі монетарної політики поділяють на кінцеві та проміжні. До кінцевих цілей зараховують економічне зростання, досягнення повної зайнятості, мінімізацію рівня інфляції, збалансований платіжний баланс. До проміжних цілей — рівноважну відсоткову ставку, оптимальну грошову масу, стабільний валютний курс.

Для впливу на резерви банку можуть бути використані такі знаряддя монетарної політики:

• операції на відкритому ринку;

• зміна резервної норми;

• зміна облікової ставки.

Операції на відкритому ринку — найважливіший засіб контролю за грошовою пропозицією, який означає купівлю та продаж Національним банком облігацій комерційним банкам і населенню.

У результаті купівлі Національним банком цінних паперів резерви комерційних банків збільшуються. В результаті продажу цінних паперів резерви комерційних банків зменшуються.

Резервна норма — це відношення обов'язкових резервів банку до зобов'язань за безстроковими вкладами. Зменшення резервної норми переводить обов'язкові резерви в надлишкові і тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші за допомогою кредитування. Зміна резервної норми впливає на спроможність банківської системи до створення грошей двома шляхами: 1) впливає на розмір надлишкових резервів; 2) змінює розмір грошового мультиплікатора.

Однією з головних функцій Національного банку є функція позичання грошей. Яким чином це відбувається? Національний банк надає позики комерційним банкам, яким терміново потрібні додаткові кошти. Коли комерційний банк бере позику, він переводить Національному банку виписане на себе боргове зобов'язання.

Облікова ставка (дисконтна) — це відсоткова ставка, за якою Національний банк надає позики комерційним банкам. За рахунок отримання цієї позики зростають резерви комерційних банків та їх здатність до кредитування.

Набір політичних рішень для збільшення пропозиції грошей в умовах спаду називають політикою дешевих грошей. Кредит стає дешевим, зростають сукупні витрати та зайнятість, а отже, і ВВП. Набір політичних рішень для скорочення пропозиції грошей в умовах інфляції називають політикою дорогих грошей. Кредит стає дорогим, зменшуються сукупні витрати та зайнятість, скорочується обсяг ВВП.

Б І Л Е Т № 10

1. Економічні ресурси суспільства і їх обмеженість. Крива виробничих можливостей.

Проблема економічного виробу і альтернативність витрат ресурсів породжують проблему використання виробничих можливостей – окремого підприємства , галузі, економіки в цілому. Виробничі можливості визначаються кількістю і якістю застосованих економічних ресурсів, або факторів виробництва (капіталу, праці, природних ресурсів і підприємницьких здібностей):

Виробничі можливості повинні використовуватись повністю, щоб забезпечити максимальний обсяг виробництва життєвих благ. Проте кількість останніх визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно відображається кривою виробничих можливостей (КВМ).

КВМ дозволяє здійснити вибір обсягу виробництва кожного із двох товарів, створюваних з тих самих обмежених ресурсів за умови їхнього повного використання Модель дозволяє побачити загальні принципи рішення проблеми вибору.

Нехай економіка умовної країни робить із тих самих обмежених ресурсів два товари (А і В). Оскільки ресурси обмежені і витрачаються повністю, збільшення випуску товару В супроводжується зменшенням випуску товару А. Та кількість товару А, від якого необхідно відмовитися, щоб збільшити виробництво товару В, називається «альтернативна» вартість товару В.

Відкладемо на одній з осей координат максимально можливий з наявних ресурсів обсяг виробництва товару А, на іншій - товару В. З'єднаємо ці

точки опуклою кривою, кінці якої трохи згинаються біля осей координат. Це і буде КВМ.

Вона являє собою границю максимально можливого одночасного виробництва товару А і В при повному використанні обмежених ресурсів.

Чому КВМ має таку форму? Одні ресурси більше придатні для виробництва товару А, інші для виробництва товару В. Прагнення максимізувати виробництво товару В буде означати, що на ці цілі доведеться витрачати більшу кількість ресурсів, з яких ефективніше було б зробити товар А (на графіку а1а2 — альтернативна ціна зростання виробництва товару В на величину b1b2). Отже, при максимізації виробництва одного з товарів ефективність витрати ресурсів відносно падає. Це - закон, але його дія не носить абсолютного характеру. Технічний, економічний і соціальний прогрес дозволяє пересунути КВМ у точку N, яка була раніше недосяжною. Якщо всі ресурси ростуть рівномірно, КПВ пересунеться паралельно, якщо немає - асиметрично. У реальному житті економіка будь-якої країни перебуває біля межі КВМ через прийняття неефективних рішень або прагнення зберегти запаси виробничих ресурсів.

Отже, КВМ відбиває альтернативну ціну вибору виробництва одного товару за рахунок іншого за умови повного використання обмежених ресурсів. Опуклість її форми пояснюється неповною взаємозамінністю ресурсів (при повній КВМ прийме форму прямої). Технічний прогрес, кількісна і якісна зміна ресурсів ведуть до розширення виробничих можливостей.