«Була ж третя година» (15:25а) Літургія годин

Підносьте молитви вранці, і в годині третій, і в годині шостій, і в годині дев'ятій, і ввечері, і перед світанком. Вранці дякуйте за те, що дав нам світло Господь, Той, Хто наводить ніч і підносить день. В третій годині моліться, тому що в цей час Йому був винесений вирок Пилатом. В шостій годині, тому що в цю годину Він був розп'ятий. В дев'ятій же годині, тому що всесвіт здригнувся при вигляді хресної кари Господа, жахнувшись від зухвалості нечестивих юдеїв і не маючи сили знести наругу над Господом (Пор. Мат. 27:24, 51; Map. 15:33; Лук. 23:44-45; Діян. 3:1; 10:3, 9, 30). (Апостольські постанови)

Третя година чи шоста?

Деякі можуть заплутатися при читанні божественних книг, оскільки один євангеліст каже, що Господь був розіп'ятий в шостій годині (Пор. Іван 19:14), а інший, що в третій. Якщо не зрозуміємо, що це означає, то заплутаємося. Сказано, що на початку шостої години Пилат сидів на судному місці. Насправді ж, коли Господь був піднятий на дереві, була година шоста ... Отже, Його вбили вже тоді, коли кричали: Розіпни Його. Чиновники від влади розіп'яли Його в годині шостій, відступники від Закону кричали: Розіпни Його, в годині третій; руками - в годині шостій, мовою - на годину третій. Більш винні ті, що збожеволіли і кричали, ніж ті, хто підкорявся службовому обов'язку. (Августин Гіппонський «Тлумачення Псалмів»)

«Вони розіп'яли Його» (15:25б) Господь помер добровільно

Той, Хто міг би не вмирати, якщо б не захотів, без сумніву, помер тому, що захотів, показавши приклад началам і властям і впевнено перемігши їх в Собі Самому. Своєю Смертю Він воістину приніс за нас найсправжнішу жертву, через яку всякі гріхи, за які ми були підпорядковані началам і властям, очистив, знищив, погасив. Воскресінням Своїм Він закликав нас до життя нового, покликаних виправдав, виправданих прославив (Пор. Еф. 6:11-12) (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

«Цар Юдейський» (15:26) Цар Слави

Перш ніж скуштував бджолиних стільників після жовчі і перш ніж був зустрінутий Царем Слави на небесах, про Нього на хресті написали: Цар Юдейський (Мат. 27:37; Лук. 23:38; Іван 19:19). Якщо з цієї причини ти зобов'язаний Йому своїм життям, повертай Йому, якщо можеш, те, що Він віддав за тебе. Або не вінчай себе квітами, якщо не можеш колючками (Пор. Мат. 27:29; Map. 15:17; Іван 17:2) (Тертуліан «Про вінець»)

«І розіп'яли з Ним двох розбійників» (15:27а) Різниця між розбійниками

Про розбійників, які були розіп'яті разом з Ним, сказано: І був зачислений до лиходіїв (Іс. 53:12; Map. 15:28). Перед розп'яттям було два лиходія, але один вже не був таким, а інший залишився лиходієм до кінця, не поступаючись спасінню. І хоча руками він був прибитий до хреста, мовою продовжував дошкуляти Господу через хулу (Кирило Єрусалимський «Огласительні слова для тих, кого просвіщають»)

«Одного праворуч, а другого ліворуч від Нього» (15:27б)

Вказівка на прийдешній суд

Ось Суддя серед них: один розбійник повірив і звільнений, інший глумився і засуджений (Пор. Лук. 23:39-43). Тоді Він показав, що буде робити з живими і мертвими: одних ставити праворуч, інших - ліворуч (Пор. Мат. 25:31-33). Так і розбійники: один вказує на тих, хто буде ліворуч, інший - праворуч. Його судили, а Він показував суд. (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»)

«І прохожі хулили Його» (15:29)

Виконання пророцтва

Юдеї, минаючи, хитали головами, насміхаючись над Розп'ятим, виконуючи написане: Побачивши мене, кивають головами (Пс. 108:25) (Кирило Єрусалимський «Огласительні слова для тих, кого просвіщають»)

«А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе - не може спасти!» (15:31)

Спотворений Спаситель

Ось таким Він з'явився на хресті: коронований терновим вінком, спотворений і непривабливий - ніби сила Його полишила, ніби і не Син Божий. Таким Його побачили сліпі (Пор. Іс. 53:2) (Августин Гіппонський «Проповіді»)

«Ті, що були з ним розп'яті, зневажали Його» (15:32)

Розбійник, що покаявся

Про розбійників один євангеліст говорить, що Його лаяли обидва (Пор. Мат. 27:44), а інший - що один з них утримував того, хто звинувачував (Пор. Лук. 23:40). Але і це не суперечливе. Чому? Тому що тут відбулося як те, так і інше. Спочатку обидва лихословили. Після того ж, як звершилися знамення - затряслася земля, розсілися скелі і сховалося сонце, - один з них передумав і став розумніший, і визнав Розп'ятого, і визнав Його Царство. (Іван Золотоустий «Про розслабленого, спущеного через дах»).