
- •80. Поняття аудиторії: різноманітність підходів. Сутність аудиторії. Її характеристика, основні форми і типи.
- •81. Специфіка ефірної роботи ведучого радіопрограм.
- •82. Українська еміграційна преса в Бразилії поч. Хх ст.: становлення, проблеми.
- •83. Основні параметри вивчення комунікатора.
- •84. Радіорепортаж і його різновиди.
- •85. Початки української еміграційної журналістики в Канаді (90-ті роки хіх ст. – 1914).
82. Українська еміграційна преса в Бразилії поч. Хх ст.: становлення, проблеми.
Аркадій Животко «Історія української преси»
Приблизно в тих часах, як і в Канаді, появляється українська преса в Бразилії. Першим органом стає двотижневик "Зоря", який 1907 р. почало видавати Товариство "Просвіта" в Курітібі. У першому числі зазначував цей часопис, що його програма є "ніщо інше, як моральна, просвітня й економічна робота..., ніщо інше, як єдинити і просвіщати, через то назвалисьмо товариством "Просвіта". Своїм змістом цей перший українсько-бразилійський часопис мало чим різниться від своїх побратимів Канади і ЗДА. Серед літературних творів (переважно поезії) приносив він твори таких місцевих авторів як Г. Тандри, М. Бірецького, Г. Чорнія та перед руки творів українських письменників зі старого краю. Часопис вживає всіх сил до свого поширення серед бразильської української еміграції. Як йшло це поширення, можна бачити з руху передплатників, що їх "Зоря" регулярно подавала на своїх сторінках. Так, на 1908 р. цілорічних передплатників було 113, піврічних і чвертьрічних та інших часткових — 36. Хоч на місцеві умови спочатку кількість ця була ніби і поважною, але, як видко з тих же сторінок часопису, не була вона достатньою, щоб часопис міг фінансово утриматися. Піднести кількість передплатників не пощастило і в 1909 р. "Зоря" примушена була припинити своє існування, її місце зайняв "Прапор". Був це так само двотижневик, що його впродовж двох років видавав "Комітет Народної Друкарні" спочатку в Курітібі, а потім в Приденто-полісі за редакцією колишнього редактора "Зорі" С. Петрицького та Клима Гутковського (1910—1911). Врешті, 1913 р. в Придентополісі "Видавнича Спілка" почала видавати просвітній двотижневик під назвою "Праця", що з деякими змінами в напрямі та деякими перервами пережив до першої світової війни.
Дальше - Неизвестній источник, думаю можно тоже подать как животко
Тижневик “Праця” виходив тут впродовж десятиліть, і це найстаріша з досі
існуючих газет в Бразилії. Почалося її видання в грудні 1913 р. в місті
Парана, де й досі існує найбільший в цій країні за чисельністю й
розвинений організаційно український осередок.
У перші роки видання вона мала підзаголовок “Одинока українська часопись
в Бразилії”. Видавник - видавнича спілка василіян. Це був
інформаційно-просвітницький та релігійно-католицький журнал, потужний
фінансово: в 1936 р. тут навіть видавали додаток “Недільне слово”, який
роздавали безкоштовно.
Основні теми журналу: ідея соборності України; ідея збереження
національної свідомості в діаспорі; ідея підтримання мови; історія
українського народу, культури, літератури; друкування літературних
пам(яток, зокрема творів Маркіяна Шашкевича.
Газета відрізнялась жанровим багатством та професійністю журналістів.
Вона обмінювалася матеріалами з іншими газетами України - “Українське
діло”, “Українське слово”. Життя етнічної батьківщини газета
висвітлювала широко і агресивно по відношенню до комуністичного режиму,
переслідувань українських діячів у СРСР.
Завдання, які вирішувала ця газета:
згуртування українців Бразилії навколо пресового органу, який зв(язує їх між собою, з етнічною батьківщиною та з українськими осередками в інших країнах;
національне виховання молоді;
спромогання до визнання українського народу в світі як етнічної одиниці.
Втім, “.Праця” не відчужувалася й від суспільного життя своєї країни. В
газеті була постійна рубрика “Бразилійські вісті”, яка велася цілком
професійно.
Незважаючи на те, що більшість матеріалів подавалася без підписів, серед
відомих редакторів, авторів були П. Карманський, С. Дністрянський, Г.
Хомишин.