Показники кількісної оцінки визначення середнього рейтингу регіону:

1. показники оцінки загальноекономічного розвитку: обсяг промислової продукції на душу населення; валова продукція сільського господарства на душу населення; середній рівень заробітньої плати; обсяг капітальих вкладень на душу населення; обсяг науково-технічних робіт на душу населення.

Валова продукція – обсяг продукції підприємства (об'єднання) за певний період в ціновому вираженні. Відображає величину новоствореної і перенесеної вартості. Характеризує загальний обсяг продукції, виробленої підприємством (об'єднанням), незалежно від призначення. Це єдиний показник, в обсяг якого включається не тільки готова продукція, а й незавершене будівництво, а також зміни залишків напівфабрикатів.

2. показники рівня розвитку інвестиційної інфраструктури: кількість підрядних будівельних підприємств; виробництво енергетичних ресурсів на душу населення; щільність автошляхів та залізниць на 1000м² території.

3. показники демографічної ситуації в регіоні: частка населення регіону в загальній чисельності населення країни; частка міського населення в регіоні; питома вага зайнятих; частка працездатного населення працездатного віку у загальній чисельності населення.

Тут найвищий рейтинг мають м. Киїів та Київська область, Харківська, Донецька, Дніпропетровська обсласті.

4. показники розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури: питома частка акціонерних товариств серед промислових підприємств колективної форми власності; частка підприємств недержавної форми власності в загальному обсязі; кількість діючих комерційних банків; кількість страхових компаній; кількість товарних бірж.

Тут найвищий рейтинг мають Запорізька область, м. Київ та Київська область, Чернігівська, Полтавська, Донецька та Львівська область.

Підсумовуючи все сказане, подаємо доречний у даному розділі перелік питань:

1. Карта розташування підприємства із зазначенням на ній основних автошляхів, залізниць та водних шляхів.

2. Схеми земельних ділянок, питання власності на них.

3. Характеристика ділянок (ґрунту і т.п.), придатність ділянки для здійснення проекту.

4. Транспортний доступ до ділянки.

5. Найближчі порти.

6. Розташування ринків збуту та шляхи доступу до них.

7. Найближчі населені пункти.

8. Найближчі промислові об’єкти.

9. Вартість земельних ділянок та інвестиційні витрати.

10. Стан переговорів щодо земельних ділянок.

11. Одержання ліцензій або інших дозволів на земельні ділянки.

Масштаб проекту в умовах України треба розглядати, насамперед, з погляду ризику. Зрозуміло, що в нинішній ситуації різкого занепаду будь-якої нормальної виробничої діяльності проекти, які потребують величезних інвестицій, найімовірніше, будуть надто ризиковані для інвестора.

Під масштабом (чи розміром) проекту розуміють ту виробничу потужність, що дозволяє в заданих умовах виробляти певний обсяг продукції у визначений час.

При аналізі масштабів виробництва слід звернути увагу на такі фактори: місткість ринку збуту продукції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики, можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу.

Фактори, які впливають на вибір розміру виробничих потужностей проектів, які орієнтовані на випуск промислової та сільськогосподарської продукції:

1. Інформація щодо ринку продукції, яка була підготовлена під час маркетингового аналізу проекту.

2. Екологічні обмеження та безпека навколишнього середовища.

3. Здатність організації управляти великим проектом на всіх його стадіях, тобто її адміністративні можливості, рівень менеджменту, наявність досвіду реалізації масштабних проектів.

4. Великі проекти, як правило, супроводжуються не тільки екологічними ризиками, а й відчувають вплив технологічних ризиків. Реалізація проектів, які використовують принципово нову технологію, супроводжується значним технічним ризиком, масштаб якого залежить від розміру проекту.

5. Можливість отримання економії на масштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукції внаслідок зростання обсягів її випуску.

6. Сума інвестиції, яку потребує проект.

Інший аспект проблеми, пов’язаний з тим, що проекти різного масштабу фінансують не одні й ті самі інвестори, а це означає, що, готуючи інвестиційний проект, треба хоча б приблизно уявляти, з вимогами якого інвестора доведеться мати справу. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку не розглядає проекти, у яких розмір його інвестицій менший двох мільйонів доларів США. А якщо зважити, що він звичайно фінансує не більше 30% вартості проекту, то ясно, що загальний масштаб проекту має бути не менш як 6-7 мільйонів доларів.

При визначенні масштабу проекту необхідно враховувати також час, за який підприємство може досягти проектної потужності, коефіцієнт завантаження та умови нарощування виробництва.

Коефіцієнт завантаження підприємства – це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємством порівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроектований обсяг виробництва.

Період нарощування виробництва – час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства.

Традиційно під час аналізу масштабу проекту розглядаються такі проблеми:

1. Технологічна оптимальність. Технологія та організація будь-якого виробництва має властивість створювати максимальний ефект за певного масштабу виробництва, тобто масштаб виробництва, нижчий чи вищий певного рівня, пов’язаний зі зниженням рентабельності.

2. Фізичні та інші обмеження. Дуже часто є фізичні обмеження на масштаб виробництва (наприклад, кількість доступної сировини) або обмеження ринку (недостатність платоспроможного попиту на доступному ринку збуту). Українська нафтопереробна промисловість у цьому плані є яскравим прикладом неадекватності масштабу виробництва, оскільки тепер вона не має ні сировини, ні платоспроможного споживача для завантаження своїх потужностей.

3. Технологічний ризик. Окрім політичного й економічного ризиків, про котрі ми вже згадували як про особливо виразну рису сучасної української дійсності, існує й ризик, притаманний будь-якому проекту, пов’язаному з новою технологією. Нові, недостатньо відпрацьовані на практиці технології надто ризиковано застосовувати в проектах великого масштабу. Як правило, новизна технології та масштаб проекту обернено пропорційні.

4. Екологія та безпека. Масштаб проекту тісно пов’язаний із проблемами техногенного навантаження на довкілля та гарантування безпеки, наприклад, санітарно-гігієнічної чистоти виробництва. Наші велетенські м’ясокомбінати, приміром, викликають негативні емоції в західних інвесторів саме через складність забезпечення санітарних норм на величезному виробництві, де одночасно забивають худобу, розбирають туші й виготовляють ковбаси.

Підсумовуючи проблематику, пов’язану з масштабом проекту, зведемо її до таких пунктів:

1. Ринок збуту та його вплив на вибір обсягу виробництва.

2. Залежність капітальних і поточних витрат від обсягу виробництва.

3. Екологічні, санітарні та інші подібні обмеження на масштаби виробництва.

4. Фізичні обмеження на масштаби виробництва (обсяг доступ­ної сировини, енергоносіїв, води та інших ресурсів).

5. Ризик створення великомасштабного виробництва у зв’язку з новизною технології.

6. Можливості розширення виробництва в майбутньому.