Російська Федерація

вибори. У грудні 1995 р. була обрана VI Державна Дума. Партія влади, як і в 1993 p., зазнала відчутних втрат. Більшість місць здобув Народно-патріотичний блок на чолі з компартією РФ (КПРФ). У червні—липні 1996 р. відбулися президентські вибори. У другому турі (3 липня 1996 р.) Б. Єльцин, за якого віддали свої голоси 54 % виборців, був знову обраний президентом. Новий уряд В. Чорномирдіна виявився практично паралізованим за умов вакууму влади, що виник через важку хворобу Б. Єльцина восени—взимку 1996 р. Лише на початку 1997 р. президент приступив до ак­тивної діяльності, а в березні в уряді відбулися кардинальні зміни — на ключові посади перших віце-прем'єрів було при­значено молодих реформаторів А. Чубайса й Б. Нємцова.

Наприкінці 1997 р. загострилося протистояння між різ­ними фінансово-промисловими союзами, партіями й блока­ми, які домагалися політичного впливу на президента й ви­конавчу владу, що спричинило гостру урядову кризу. Різко погіршилася й економічна ситуація в країні, зумовлена світовою кризою. Все це призвело до відставки уряду В. Чор­номирдіна у квітні 1998 р. Новим прем'єр-міністром Державна Дума затвердила 35-річного технократа, міністра палива та енергетики С. Кирієнка, який намагався виправи­ти економічну ситуацію. Однак глибока фінансова криза в серпні 1998 р. змусила президентську команду повернути до влади "стару гвардію" під проводом Є. Примакова. Проте і цей лівий кабінет виявився неспроможним стабілізувати си­туацію в російській економіці. У травні 1999 р. уряд очолив міністр внутрішніх справ, генерал-полковник С. Степашин. Ситуація, що склалася на той час у країні, була надзвичайно складною. Зростало політичне напруження в суспільстві, викликане початком другої чеченської війни, фінансовими скандалами, закулісною боротьбою у верхніх ешелонах вла­ди й формуванням передвиборчих блоків, зорієнтованих на парламентські й президентські вибори. Ці обставини, так са­мо як і зростаюча популярність С. Степацщна, який під час візиту до США передчасно розпочав власну президентську кампанію, спричинили чергову зміну уряду.

9 серпня 1999 р. російським прем'єр-міністром став ко­лишній директор Федеральної Служби Безпеки, секретар Ра­ди Безпеки РФ Володимир Путін. Цей 47-рі_ЧНий енергійний

295

Р ОЗДІЛ 14

і жорсткий політик, якого Б. Єльцин назвав людиною, "здат­ною консолідувати суспільство", здобув підтримку значної частини росіян. У грудневих (1999 р.) виборах до Державної Думи Росії, які відбувалися за умов напруженої боротьби за депутатські місця, перемогу здобули пропрезидентські сили (блоки "Єдність" і младореформаторські "Союз правих сил", телеканали ОРТ і РТР), яким удалося нейтралізувати пре­тензії коаліції "Вітчизна -— Вся Росія" (лідер Є. Примаков) на формування виконавчої влади. За таких умов 31 грудня, в переддень нового 2000 p., Б. Єльцин заявив про дострокове припинення своїх президентських повноважень. Виконання обов'язків глави держави до нових президентських виборів покладалося на прем'єра В. Путіна. Епоха Б. Єльцина, ознаменована культивованою ним "політикою зигзагів", за­вершилася.

Соціально-економічний розвиток

_П

очаток 90-х років Росія зустріла само­достатньою в економічному плані краї­ною. І хоча російська економіка мала аграрно-сировинне спрямування й відставала в сучасних технологіях від індустріальних країн Заходу, стартові позиції для проведен­ня реформ у РФ були непогані: у 1990 р. її частка у вироб­ництві ВВП країн СНД становила 67 %, світової промисло­вої продукції — 4,6 %.

Соціально-економічні перетворення в Росії 90-х років вирізнялися як кардинальністю, так і суперечливістю. Ради­кальні реформи Є. Гайдара (1992—1993 pp.) були альтерна­тивою невдалим спробам союзного керівництва поступово модернізувати централізовану соціалістичну економіку. Ос­новним методом реалізації цього завдання реформатори вважали жорстку монетарну й фінансову політику, яка в ряді постсоціалістичних країн привела до економічної стабілі­зації. Першим кроком на шляху економічних перетворень стала лібералізація цін на початку 1992 p., які за перші чоти­ри місяці зросли в 7—10 разів. Ціновий стрибок ліквідував збиткову грошову масу, створив відповідні передумови для

296