Країни Північної Європи

У Швеції досить поширені кооперативи, в яких панує дух свободи і демократії. Щоб стати членом кооперативу, не обов'язково в ньому працювати. У будь-якому з 1800 супер­маркетів можна зробити внесок у касу, щоб стати співвласни­ком і членом кооперативу, причому, за схемою: один член — один голос. Самі ж супермаркети мають власне вироб­ництво, серйозно конкурують з компаніями, збивають ціни і працюють за принципом: заробляти не за рахунок інших, а один для одного.

Неабияку роль у "шведській моделі" відіграють також риси скандинавського менталітету, такі як висока праце­здатність, акуратність, пунктуальність, доброзичливість, ви­могливість людини до себе, спокійність та небагатослівність, господарська впевненість у собі тощо.

Слід зазначити також, що на рахунок так званого шведсь­кого соціалізму існує чимало навмисних інсинуацій та по­милкових суджень. Проте далеко не всі, хто захоплюється "шведським соціалізмом", згодні рівнятися на шведський, а точніше скандинавський, менталітет у ставленні до праці, до ближнього, виконання громадських обов'язків.

У зовнішньополітичному плані Північна Європа останнім часом зробила цілий ряд рішучих кроків у бік європейської економічної та політичної інтеграції. Запорука цьому — висо­кий рівень економічного розвитку та зрілість демократично­го життя в суспільних стосунках. З 1 січня 1995 р. Швеція та Фінляндія стали повноправними членами Євросоюзу. Що ж до Норвегії, то референдум з питань вступу до Євросоюзу не набрав тут потрібної кількості голосів. У цьому теж своє­рідна перемога демократичного волевиявлення норвезького народу.

Економічний розвиток у 90-х роках XX — на початку XXI ст.

_Н

а початку 90-х років в усіх країнах Північної Європи спостерігався спад ви­робництва, зумовлений станом господарської кон'юнктури на європейському та світовому ринках. Однак, починаючи

253

Р ОЗДІЛ 12

від 1993—1994 pp., уже всюди стала помітною тенденція до економічного піднесення.

У Швеції в 1991 — 1992 pp. промислове виробництво ско­ротилося майже на 10 %. Проте вже з 1993 р. починається подолання кризових явищ. Головним чинником зростання був експорт, а також заходи соціал-демократичного уряду в 1997 p., спрямовані на скорочення безробіття. У 1998 р. ВВП збільшився майже на 3 %.

Зростання внутрішнього споживання та експорту сприя­ли нарощуванню виробництва у Данії. У 1998 р. випуск про­мислової продукції збільшився на 2,5 %. Основною соціаль­ною проблемою залишався високий рівень безробіття.

Економічна депресія початку 90-х років найбільш згубно вплинула на економічне життя Фінляндії. Крім звичайних циклічних факторів, відчутних збитків господарству країни завдали відміна клірингу в торгівлі з СРСР та зниження по­питу на західних ринках. Як наслідок — ВВП у 1991 р. змен­шився на 7,1 %, промислове виробництво — на 8,8 %, капіталовкладення — на 23,1 %. Проте уже з 1993 р. почало­ся піднесення виробництва. Експорт товарів і послуг збільшився на 16,7 %, а в 1994 р. — на 13,3 %. Приріст ВВП у 1998 р. становив 4 %. Починаючи з другої половини 90-х років у країні здійснюється програма бюджетної економії. Внаслідок цього у 1996—1999 pp. державні витрати скороти­лися на 23 млрд марок. Фінляндія водночас є нетто-експор-тером капіталу. Якщо в 1996 р. прямі іноземні інвестиції в економіці країни становили 41 млрд марок, то зарубіжні інве­стиції фінських фірм — 82 млрд. Глобалізація для фінських фірм означає спеціалізацію у лісопаперовій та електронній галузях. Фінляндія підтримує тісні господарські зв'язки з Росією. 98 % експорту східного сусіда до Фінляндії — сиро­вина і напівфабрикати. Фінляндія цілком відповідає кри­теріям членства в економічному та валютному союзі ЄС.

З найменшими втратами зі складної економічної ситуації початку 90-х років вийшла Норвегія. Значне збільшення ви­робництва і зайнятості почалося з другої половини 1993 р. Середньорічний приріст ВВП після 1993 р. становив 5 %. Його рушійною силою став споживчий попит, розширення ринків збуту на Східну Європу. Характерною прикметою

254