Країни Північної Європи

Європі (після Швейцарії та Швеції). Стабілізуючу роль для Норвегії мав видобуток нафти з дна Північного моря. У 1975 р. Норвегія увійшла до числа країн — нафтових експортерів. Економічний спад 70-х років, що, як відомо, був пов'язаний, насамперед, з енергетичною кризою, Норвегію зачепив ма­ло. В усіх країнах Північної Європи, як і раніше, спос­терігався прогрес у сфері поглиблення демократії, розши­рення свобод і прав особи.

Політичний та економічний розвиток країн Північної Європи у 80-ті роки. "Шведський соціалізм"

_Н

а початку 80-х років усі країни Північної Європи переживали кризу, спад вироб­ництва, застій. Загальним явищем стали банкрутства. А тому заходи "жорсткої економії" застосовувались повсюдно. Про­те вже з 1983 р. економічне піднесення охопило всі країни регіону.

Країни Північної Європи характеризувалися високопро­дуктивною соціальною економікою і адекватно високим життєвим рівнем, а також не менш високим рівнем розвит­ку демократії. І це попри далеко не ідеальні кліматичні умо­ви та бідність природних ресурсів. У чому ж причини цього феномена? Найбільш яскраво це видно на прикладі Швеції. Основний чинник успіху — це розумне використання еле­ментів ринкової економіки. Головне, вважають шведи, доз­волити ринковим силам вільно виробляти матеріальні блага та цінності, а державі якомога рівномірніше розподіляти ба­гатство, створене за умов приватної власності. Суть "шведської моделі" — поєднання динамічного ринку з до­сягненням соціальних цілей. Ця теза, що дістала назву "функціонального соціалізму", сформувалася ще на початку 30-х років. Смисл її простий: щоб було що розподіляти, тре­ба раціонально використати найбільш ефективний шлях до створення національного багатства. Головні ознаки цього шляху — приватна власність та вільна ринкова економіка. Звичайно, у Швеції, як і в інших демократичних країнах, є

251

Р ОЗДІЛ 12

різні форми власності, однак приватна займає панівне ста­новище і становить 90 % усього національного багатства. І про це не слід забувати, аналізуючи причини успіху так зва­ного "шведського соціалізму".

У Швеції не прийнято керувати, у 14 міністерствах Шве­ції 2000 експертів, завдання яких полягає у тому, щоб вивча­ти стан справ і давати рекомендації економіці, фінансам, торгівлі тощо. їм допомагають організації типу "Експери­ментальна група для вивчення економіки" та ін. Свої мірку­вання вони надсилають усім заінтересованим організаціям для детального розгляду. Одна з важливих особливостей цих досліджень — прагнення зберегти творчу ініціативу за пев­ного втручання держави в економіку. Як бачимо, організація економічного життя країни поставлена на солідну наукову основу.

Стабільність економіки базується на трьох китах:

• прогнозування економічної рівноваги на найближчу пер­спективу (тенденції у сфері зайнятості, темпи росту інфляції і стан зовнішнього та внутрішнього платіжних балансів);

• контроль за капіталовкладеннями, їх цілями та обсягами;

• розподіл ресурсів серед населення, вирівнювання можли­востей кожної людини.

Шведи, дотримуючись універсальних загальнолюдських законів, порушення яких — дорога у глухий кут, зуміли ство­рити суспільство благополуччя. Рівень життя у Швеції — один з найвищих у світі. За цим показником Швеція посідає шосте місце у світі, а за рівномірністю розподілу доходів усе­редині країни — перше. Союз фермерів з лихвою забезпечує всіма необхідними продуктами країну. Держава через кому­ни покриває квартплату, якщо вона надто обтяжує бюджет шведської сім'ї, на кожну дитину до 16 років виплачується близько 5000 крон на рік, а тим, хто має лише одного з батьків, — ще більше. Кожен член суспільства має високий юридичний, соціальний і побутовий захист. З іншого боку, швед не ремствує на високі податки. Допомогти ближньому, тому, кому не повезло, стало загальноприйнятим правилом. Високий гуманізм — прекрасна нагорода за багаторічне фор­мування національного менталітету. Д₀ страйків шведи, як і інші північноєвропейці, вдаються лише у крайніх випадках.

252