Політичний та економічний розвиток у перші повоєнні роки

_З

агальне післявоєнне полівіння європейсь­кого політичного клімату охопило і країни Північної Європи. Тут лівоцентристські сили на чолі з соціал-демократами не тільки прийшли до влади, а й на три­палий час утвердилися в керівництві північноєвропейських держав, що дало їм можливість визначати політичні та соціальні процеси, пов'язані з утвердженням і розвитком

245

Р ОЗДІЛ 12

демократії, як основного принципу соціального, політично­го та правового розвитку.

Першочерговим завданням для Данії, Норвегії та Фін­ляндії після війни була відбудова народного господарства, для Швеції — зберегти економічні темпи періоду кон'юнктури за часів війни. Економічному розвиткові Данії та Норвегії спри­яв "план Маршалла", до якого вони приєдналися в 1948 р. Ат­лантична солідарність привела ці країни в 1949 р. до НАТО. Шведський уряд, вірний принципові нейтралітету, якого Швеція дотримується уже близько 180 років, заявив, що він здійснюватиме політику "вільну від союзів", проте "план Маршалла" прийняв, справедливо убачаючи в ньому мо­гутній фінансовий та технологічний важіль прискорення економічного розвитку. Фінляндія, північна сусідка Ра­дянського Союзу, змушена нести тягар поразок у війнах з СРСР, пішла по лінії "Паасіківі—Кекконена" (президенти Фінляндії: Ю. К. Паасіківі, 1948—1956 pp., У. К. Кекконен, 1956—1982 pp.), лінії відособлення капіталістичної Фінляндії від демократичного Заходу і зближення з СРСР в обмін на залишення за нею права на суспільний вибір та неза­лежність. Для радянського керівництва "добросусідські відносини" з Фінляндією стали в ідеологічній війні із Захо­дом еталоном пропаганди мирного співіснування країн з різними системами, прикладом політики "фінляндизації", тобто визнання Заходом легітимності внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, навіть деякого підігравання їй. Лінія "Паасіківі—Кекконена" дістала практичне втілення в радянсько-фінляндському договорі про дружбу, співробіт­ництво і взаємну допомогу (підписаний у 1948 p.), що містив ряд негативних моментів для Фінляндії (вона не могла прий­няти "план Маршалла", стати членом НАТО тощо). Натомість Фінляндія здобула величезний радянський ринок, на якому високоякісні товари фінських фірм не мали конку­рентів. Водночас Фінляндія дістала можливість купувати дешеву радянську сировину та енергоносії і сповна викорис­тала переваги ринкової економіки для швидкого господарсь­кого розвитку. Внаслідок цього капіталістична Фінляндія невдовзі стала процвітаючою країною, набагато випередив­ши прибалтійські радянські союзні республіки, які до війни були економічно більш розвинуті. До того ж СРСР зменшив, а відтак зовсім анулював репарації з Фінляндії.

246

Країни Північної Європи

Економічний бум

та політичний розвиток 50—60-х років

Д

ля економіки північноєвропейських країн 50—60-ті роки були сприятливими. Данія у цей період стала промислово-аграрною країною. У 60-ті ро­ки обсяг її промислового виробництва збільшився у два ра-зи. Особливо швидко розвивалися такі галузі, як елек­троніка, суднобудування, фармацевтика тощо. Високопро­дуктивним стало сільське господарство. За експортом сви­нини, тваринного масла, сиру Данія посідає одне з перших місць у світі.

Так само розвивалася господарська ситуація і в Норвегії. Особливо інтенсивно нарощувала обсяги виробництва тра­диційна галузь — суднобудування. Норвегія стала однією з найбільших морських держав світу. У 1960 р. тоннаж торго­вельного флоту країни у два рази перевищив довоєнний рівень, і за цим показником вона посіла третє місце у світі після США та Великої Британії. У Норвегії широко застосо­вувалася система державного регулювання.

У політичному житті країни домінувала Норвезька робітнича партія, заснована у 1887 p., котра у своїй діяль­ності керувалася принципами соціал-демократії. Зростання економіки сприяло нагромадженню соціальних фондів, при­значених здійснювати різноманітні виплати трудящим. У 1962 р. запроваджено пенсії за вислугу років. У 1965 р. нор­везький стортинг (парламент) спеціальним законом увів місячну оплачувану відпустку для всіх категорій представ­ників найманої праці. У 1961—1966 pp. витрати на соціальне страхування взяла на себе держава. У 1967 р. пенсії за вислу­гу років поширилися на всі категорії трудящих, а з 1970 р. почали здійснюватися виплати на кожну дитину віком до 16 років. Такою була хроніка становлення норвезької соціаль­ної політики. Усе це відбувалося в обстановці консенсусу між підприємцями та найманою рабочою силою.

Проте найбільших успіхів у соціальному плані було до­сягнуто в повоєнні роки у Швеції. Знову ж таки, завдяки економічним успіхам. Порівняно з 1950 р. валовий продукт у Швеції станом на 1960 р. зріс на 46 %. Наприкінці 50-х — на початку 60-х років у країні спостерігався економічний бум.

247

Р ОЗДІЛ 12

Паралельно з цим відбувалося становлення тієї соціальної політики, яку сьогодні вважають зразковою, на яку рівня­ються. У 50-ті роки реальна заробітна плата виросла на 35 %. Протягом 60-х років почасова оплата підвищилася у два ра­зи. У 1955 р. було запроваджене загальнообов'язкове медич­не страхування та регулювання пенсій з урахуванням цін та інфляції. У 1963 р. встановлено 40-годинний робочий тиж­день. Починаючи з січня 1964 р. більш як удвоє зросли ком­пенсаційні виплати на квартплату низькооплачуваним сім'ям з дітьми. У 1968 р. на 38 % збільшено пенсії. Водно­час вводився податок на нерухомість розміром у 100 тис. крон. Усі ці заходи сприяли підвищенню авторитету соціал-демократичного уряду. Хоча у зовнішній політиці Швеція продовжувала дотримуватися нейтралітету, вона брала ак­тивну участь у діяльності багатьох європейських та регіональних організацій, що сприяло розвиткові торгово-економічних та інших зв'язків країни. Швеція стала повно­правним членом низки економічних та правових організацій країн Західної Європи — Європейської Ради, Європейсько­го платіжного союзу, Європейського об'єднання вугілля і сталі. Щоправда, Швеція обмежувала свою участь у цих ор­ганізаціях, а також у створеній в 1952 р. Північній Раді лише економічними та культурними питаннями. Водночас вона підтримувала на високому рівні свою обороноздатність, завжди була готова дати відсіч агресорові, направляла підрозділи своїх військ у розпорядження ООН для виконан­ня миротворчих функцій у багатьох районах планети.

Економічне піднесення переживала також Фінляндія. Валовий національний продукт починаючи з 1950 р. збільшувався у середньому на 7 %. Як і інші скандинавські країни, вона досягла неабияких успіхів у соціальній сфері. Розвиваючи свої зв'язки з СРСР, Фінляндія водночас роз­ширювала стосунки із західноєвропейськими країнами. А в травні 1963 р. відомий державний і політичний діяч, прези­дент Фінляндії Урхо Кекконен, висунув ідею проголошення Північної Європи зоною вільною від ядерної зброї.

248