Німеччина

райони і підприємства на Сході працюють досить ефективно (Дрезден, Потсдам, трикутник Галле—Ляйпціг—Ерфурт).

Водночас німецькі фірми виступають у світі як великі інвестори. Лише в 1997 р. вони інвестували в економіку інших країн 51,5 млрд марок.

Унаслідок погіршення кон'юнктури на світових ринках, економіка Німеччини на початку XXI ст. опинилася у склад­ному становищі. В багатьох галузях темпи економічного зростання наприкінці 2002 р. наблизилися до нуля. Спос­терігався різкий спад податкових надходжень до бюджету. Його дефіцит склав більш як 3 % ВВП.

Одна з головних проблем соціальної галузі — це пробле­ма зайнятості. Наприкінці 1998 р. на 34,3 млн працюючих приходилося 4,4 млн непрацюючих. 5,7 млн осіб працювали неповний робочий день. У 2001 р. кількість останніх зросла до 6,3 млн. У 1999 р. була започаткована непопулярна серед населення пенсійна реформа, яку планується здійснити протягом ЗО років. Розмір пенсії зменшиться з 70 % серед­ньорічного доходу до 64, оскільки у пенсійну формулу вво­диться демографічна компонента. Разом з тим науково-технічний прогрес вимагав дедалі більших жертв від кожної сім'ї. Статистичні дослідження показують, що в Німеччині батьки щорічно витрачають близько 1,8 млрд марок на репе­титорів для своїх дітей. Однак головне навантаження у соціальній державі несе федеральний бюджет, 1/3 якого, а це 170 млрд марок, становлять соціальні витрати. Заходи уряду Шрьодера, спрямовані на вихід з ситуації шляхом збільшен­ня податків, викликали невдоволення електорату. Стара модель соціальної ринкової економіки, вважають німецькі економісти, вичерпала себе. Потрібні глибокі реформи в економічному організмі країни, які були б адекватні вимо­гам сьогоднішнього дня.

Німеччина і світ

і ■

_Н

імеччина — важливий чинник міжнарод­них відносин. Доктрина соціального рин­кового господарства, вперше застосована на практиці у ФРН, стала основоположною для Західної Європи в цілому.

243

Р ОЗДІЛИ

Економічний потенціал Німеччини складає четверту части­ну потенціалу ЄС. Німеччина — могутня індустріальна країна, яка впливає на економічний розвиток не лише Євро­пи, а й усього світу. Вона сьогодні визнаний лідер у вироб­ництві транспортних засобів, електроприладів та машинобу­дування, прагне завоювати позиції в інтернаціональному на­данні послуг (планування та надання консультацій, інтер-нет-сервіс та інженерні бюро), сприяє прискоренню гло­балізації, будучи другою країною у світі за обсягом експорту. Німеччина посідає перше місце в Європі за кількістю витрат на НДДКР та у виробництві наукомісткої продукції.

Німеччина — країна не тільки потужної промисловості, а й розвинутого сільського господарства. У 1996 р. в країні налічувалося 0,7 млн ферм, на яких зайнято 3 % усього пра­цездатного населення. Площа середньої ферми — 25,6 га. Основою сільського господарства є тваринництво, частка якого у виробництві — 60 %. Один фермер забезпечує 108 споживачів.

Сьогодні постає питання про прийняття Німеччини як постійного члена до Ради Безпеки ООН. Вона — третя після США та Японії держава за обсягом внеску, який сплачує в ООН, — 9,6%. З 1996 р. у Бонні відкрили свої офіси деякі служби ООН (Програма добровольців ООН, Інформаційний центр ООН, секретаріати Договору про мігруючі дикі види тварин та Конвенції про клімат). У Гамбурзі в жовтні 1996 р. розпочав свою роботу Міжнародний морський суд.

Сучасна Німеччина — один із великих освітніх центрів світу. У 2001 р. в її вузах навчалося 175 тис. іноземних сту­дентів. Німецькі приватні фірми посідають перше місце в Європі за обсягом інвестицій у наукові дослідження.

ФРН виступає активним спонсором посткомуністичних перетворень у Східній Європі, здавши, мабуть, назавжди в архів історії плани "лебенсрауму" та "дрангу нах Остен". Ця реальність об'єктивно висуває Німеччину, як економічно найпотужнішу країну Європи, на ключову роль у просторі між Ла-Маншем і Уралом. Чи впорається з цим відповідаль­ним завданням молода німецька демократія — питання не такого вже далекого майбутнього.

Розділ

₁₂

КРАЇНИ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

Д

анія, Норвегія, Швеція — королівства, Фінляндія — рес­публіка. У країн Північної Європи — багато спільного. Однак Друга світова війна роз'єднала їх, і вони опинилися в різних таборах. Данія та Норвегія в числі перших стали об'єктами німецької агресії та окупації, Фінляндія у війні виступила на боці фашистської Німеччини, Швеції вдалося зберегти свій традиційний нейтралітет. Вибір долі в період війни для трьох перших країн не був самостійним. У світовій війні великих держав Північна Європа стала ареною військових змагань та політичних ігор.

За роки війни Данія втратила 5 тис.чол., а її збитки склали 8 млрд крон. Втрати Норвегії виявилися ще більшими — 10 тис. чол. і 21 млрд крон. У Фінляндії, змушеної воювати на боці фашистської Німеччини (Радянський Со­юз, який розв'язав у 1939 р. війну з метою поглинути Фінляндію, тим самим штовхнув її на військовий союз із Третім райхом), промислове виробництво за роки війни скоротилося на 17 %, а сільськогосподарське — на всі ЗО %. Водночас Швеція вигідно торгувала з воюючими сторонами. Кожен третій німецький танк був виготовлений із шведської залізної руди.