Німеччина

близько 58 млрд марок. Економічно сильна Німеччина, яка займає провідне місце у Євросоюзі (щорічний внесок до ЄС становить 22 млрд марок) як країна з великою часткою екс­порту у ВВП, проявляє особливий інтерес до розширення ринків збуту, особливо вільних від митних бар'єрів. Тим більше, що після краху комунізму у Східній Європі і розпаду Радянського Союзу, геополітичні позиції Німеччини зміц­нилися.

Виважена зовнішня політика німецьких соціал-демо­кратів стала найважливішим позитивом на виборах до бун­дестагу 22 вересня 2002 р. Бундесканцлером знову став Г. Шрьодер.

Німецько-українські стосунки

_У

же 26 грудня 1991 р. Німеччина визнала не­залежну Україну, а 17 січня 1992 р. встано­вила з нею дипломатичні відносини. Важливою формою співпраці обох країн стали консультації на найвищому рівні, в яких широку участь беруть також міністерства. Коло пи­тань — економіка, політика, європейська безпека тощо.

У 90-х роках поступово, але неухильно розвивалися німецько-українські стосунки, договірно-правову базу яких складають на сьогодні близько п'ятдесяти різних договорів і домовленостей. Існування незалежної і сильної України для демократичної Німеччини, яка повною мірою пізнала на собі тиск тоталітарної комуністичної системи, є головною гарантією від небезпеки відтворення нової наддержави на сході Європи. Для незалежної України Німеччина — серйоз­на опора в розбудові ринкової економіки і демократії, країна, без підтримки якої неможливе, по суті, входження України до європейських структур. Основою зміцнення взаємних стосунків є співпраця у багатьох сферах суспільно­го життя. Так, станом на 1998 р. німецькими фірмами інвес­товано в українську економіку близько 3 млрд марок. В Ук­раїні функціонують понад 180 офісів німецьких фірм і 560 українсько-німецьких спільних підприємств, що в цілому не відповідає реальним можливостям обох країн. Необхідною умовою зміни ситуації є створення інвестиційного клімату,

241

Р ОЗДІЛИ

від чого виграють обидві країни. Про перешкоди на шляху інвестицій і торгівлі йшлося на шостому засіданні німецько-української ради з питань співробітництва, що відбулося на­прикінці липня 2001 р. в Одесі. Близько 50 німецьких підприємців обговорювали зі своїми українськими партнера­ми питання економічної співпраці в галузі енергетики, вуг­левидобутку, будівництва, туризму тощо.

Об'єктом значних німецьких інвестицій є аграрно-промисловий комплекс України. Про це свідчить, зокрема, виробництво нових тракторів на Харківському тракторному заводі, на які ставляться німецькі двигуни "Дойтц".

Соціально-економічний розвиток Німеччини наприкінці XX — на початку XXI ст.

_П

ісля об'єднання Німеччини економіка країни розвивалася нерівномірно. Темпи зростання виробництва у східних землях були удвічі вищими й виражалися двозначними цифрами. Проте уже в 1997 р. ситуація змінилася. Причини цього слід шукати у підпри­ємницькій структурі малих і середніх фірм на Сході. Знижен­ня темпів економічного розвитку на східнонімецьких землях призвело до збільшення там безробіття (27 % у 1997 p.).

У другій половині 90-х років в економіці Німеччини спо­стерігалася тенденція до збільшення кількості дрібних та се­редніх підприємств. Так, протягом 1998 р. було створено на 112 тис. нових фірм більше, аніж закрито старих, які існують поряд із великими концернами.

Стратегічною метою економічних зусиль федерального уряду залишалася проблема промислового й соціального підтягування розвитку східнонімецьких земель до рівня західнонімецьких. Протягом десяти років з цією метою вит­рачено 800 млрд дол. Проте відмінності збереглися й на сьо­годні: зарплата на Сході на 20 % нижча, а безробіття у два ра­зи більше. У 2000 р. з федерального бюджету було виділено понад 38 млрд марок на підтримку розвитку економіки східних земель. Проте навіть у наступні десять років східнонімецька економіка, на думку експертів ФРН, не до­сягне рівня західнонімецької. Однак уже й сьогодні окремі

242