Німеччина

Ргон Кренц. Партійне та державне керівництво НДР розра­ховувало, що давно апробована перестановка кадрів усере­дині партійно-державної номенклатури дасть можливість усе залишити на своїх місцях. Однак перша рокіровка не ^пра­цювала 4 листопада відбулася грандіозна півмшьионна маніфестація в Берліні. її учасники вимагали політичних прав і свобод, різко засуджували керівництво. 7-8 листопа­да в повному складі пішли у відставку уряд і Пол.тбюро ПК СЄПН Ніщо вже не могло зупинити наростання анти-тоталітарної демократичної революції. У багатьох містах НДР проводилися масові маніфестації та мітинги антито-талітарного характеру. І влада почала відступати. У ніч з 9 на 10 листопада було відкрито кордон з ФРН, упала Берлінська гтіна Стали відомими злочини та корупція верхівки, діяльність репресивного органу "штазі", який здійснював дагляд та контроль буквально за кожною дорослою люди­ною 6 мільйонів чоловік були занесені в досьє штазі . Однією з форм протесту проти антинародної політики партії був масовий вихід із СЄПН. Якщо в січні 1989 р. вона налічувала 2,3 млн членів, то на кінець року - вдвічі менше. ЇЗ листопада уряд очолив Г. Модров. 3 грудня новий склад Політбюро на чолі з Е. Кренцом пішов у відставку. Сама г^ПН піл тиском реформаторів спішно перефарбовувалася, пер™Гув™аГспочаїку в СЄПН-ПДС а потім у ПДС Шартія демократичного соціалізму) і заявила про карди­нальні зміни у своїй платформі. Тепер вона будуватиме де­мократичний соціалізм, який тоді широко популяризувався горбачовським керівництвом в СРСР і був нічим іншим, як спробою врятувати режим, закамуфлювати його демократич-

ними гаслами. . _ _п

Однак ситуація об'єктивно спростувала ці спроби Виник цілий ряд нових опозиційних партій та рухів. Крім Нового лоруму" уже на початку 1990 р. широкого впливу набули "Демократичний прорив", "Ініціатива за мирні права люди­ни" "Об'єднані ліві" та ін. Усі вони ставили своєю метою усунення від влади СЄПН-ПДС, заперечували соціалістич­ний шлях розвитку, активно виступали за відновлення дер­жавної єдності Німеччини. Специфіка антитоталітарної де­мократичної революції в НДР полягала в тому, що вирішен­ня проблеми ліквідації тоталітарного комун.стичного режиму здійснювалося через реалізацію ідеї об'єднання Німеччини.

231

Розділ 11

Об'єднання Німеччини

Д

ля ендеерівського керівництва проблема об'єднання була найболючішою. Воно на­магалося будь-що її відтягнути, відстрочити, якимось чином загальмувати. Адже йшлося про кінець соціалістичного екс­перименту, про визнання безперспективності шляху, яким ішла Східна Німеччина, про історичну відповідальність її керівництва. З великими труднощами еволюціонувало в бік беззастережного об'єднання Німеччини також радянське керівництво. Певні побоювання німецьке об'єднання викли­кало в Польщі. Навіть в урядових кабінетах західних держав замислювалися над можливими наслідками зламу усталено­го порядку в європейському балансі сил. Скориставшись си­туацією, Модров 1 лютого 1990 р. висунув триетапний план об'єднання Німеччини: від співробітництва обох країн у різних галузях, особливо економіці, через конфедерацію до утворення насамкінець Німецької Федерації чи Німецького Союзу. Але для східних німців та їхніх нових політичних партій такий тривалий шлях був неприйнятним. Вони поспішали скористатися плодами революції. ФРН виступи­ла ініціатором негайного об'єднання уже влітку 1990 р. шля­хом укладення економічного, валютного та соціального со­юзів між ФРН і НДР через обмін східних марок на західні тощо. Вирішальне слово у цьому плані мали сказати вибори у Східній Німеччині, призначені на 18 березня 1990 р.

У передвиборній кампанії склалися три основні блоки. Насамперед, це блок правоцентристських партій — ХДС, НСС (Німецький соціальний союз) та "Демократичне про­будження" — під назвою "Альянс за Німеччину". Другий блок — "Союз вільних демократів" — представляв союз трьох ліберальних партій — Ліберально-демократичної, Вільної демократичної і Партії демократичного форуму. На чільне місце своєї виборчої програми обидва блоки ставили об'єднання Німеччини на основі статті 23 Конституції ФРН від 1949 р. Тільки ПДС (колишня СЄПН) — третя сила на виборах — наполягала на збереженні НДР. А взагалі місця в Народній палаті виборювали 24 партії та об'єднання.

На виборах до Народної палати — законодавчого органу НДР — переконливу перемогу здобув "Альянс за Німеччи-

232