Німеччина

Економічний розвиток ФРН 70 — 80-х років

_С

вітові економічні труднощі першої полови­ни 70-х років не обминули ФРН. Еко­номічна криза 1974 р. викинула на вулицю 1 млн 115 тис. робітників. Валовий національний продукт скоротився на 4 %, а промислове виробництво — на 7,5 %. У 1976 р. депресія змінилася поступовим виходом із кризи й піднесенням, яке тривало до 1979 р. Цьому сприяло, зокрема, збільшення німецького експорту. Проте уже в 1980 р. нова економічна криза, що тривала до 1982 p., завдала чималих втрат авто­мобільній, сталеплавильній та хімічній промисловості.

З 1983 р. почалося нове економічне піднесення, що три­вало майже до кінця XX ст. Основними важелями виходу із кризи стали значні капіталовкладення, застосування робото­техніки в пріоритетних галузях, збільшення особистого спо­живання, експорт товарів високої якості. За темпами зростання виробництва продукції ФРН вийшла на друге місце у світі. У самій економіці відбулися серйозні структурні зрушення. Пріоритетними стали такі наукомісткі галузі, як мікроелектроніка та робототехніка. Середньорічні темпи промислового зростання були на рівні 4—5 %. Зовнішньотор­говельний оборот збільшився на 14 %, а позитивне сальдо торгового балансу становило 135 млрд марок (1989). Держав­ний бюджет 1989 р. становив 763,1 млрд марок, а військові витрати — лише 55 млрд марок.

Економіка ФРН була багатогалузевим індустріальним комплексом з підприємствами, оснащеними найновішою технікою — майже безлюдні заводи нафтопереробки, наф­тохімії, АЕС. За обсягом валового національного продукту ФРН посіла третє місце у світі, високим був рівень життя. Хоча в ФРН ніколи не було націоналізації, державна влас­ність досить значна (чверть усіх засобів виробництва). Це залізниці, вищі навчальні заклади, електростанції, що вироб­ляли 40 % усієї електроенергії, тощо. Державний сектор давав значну частину сировини, зокрема 76 % алюмінію. У цьому секторі було зайнято понад 5 млн працівників. Більш як 700 тис. працівників задіяно у військовій галузі, де виготов­ляли продукцію такі відомі компанії, як "Мессершміт-Бйоль-ков-Блом" та "Краус-Маффей", котра продукувала взяті на

229

Р ОЗДІЛИ

озброєння в НАТО танки "Леопард". У 1989 р. валовий національний продукт ФРН становив 1 трильйон 320 млрд дол. З них 700 млрд (53% ВНП) йшло на оплату праці.

Наростання кризи тоталітаризму

у Східній Німеччині.

Антитоталітарна демократична революція

_П

еребудова в СРСР, горбачовська зовнішня політика сприяли переможній антито-талітарній революції у НДР та об'єднанню Німеччини. На відміну від інших соціалістичних країн, НДР не страждала від постійних дефіцитів. Однак Свобода і Правда тут також виявилися найбільшим дефіцитом. З роками розроблена СЄПН концепція "соціалізм у кольорах НДР", що не вихо­дила та й не могла вийти за рамки командно-адміністратив­ної системи, остаточно втратила свою привабливість. НДР дедалі більше відставала в економічному розвитку від ФРН. На кінець 1989 р. зовнішня заборгованість Східної Німеччи­ни, головним чином Західній Німеччині, становила 50 млрд, а внутрішня — сягнула 220 млрд марок. Незмінними атрибу­тами режиму були жорстка цензура й репресивна діяльність повсюдної "штазі". Відбувалося цілковите відчуження влади від народу.

Першим імпульсом до активізації боротьби проти то­талітаризму стали результати виборів 7 травня 1989 р. до місцевих органів влади, явно сфальсифіковані владними структурами. Ніхто не вірив, що 98,85 % всіх голосів були подані за єдині списки Національного фронту НДР. Групи інакодумців стали об'єднуватися в широкий рух — "Новий форум", якому влада відмовила в реєстрації під приводом антиконституційності. У відповідь німці масово почали "голосувати ногами", тобто втікати до ФРН. Цьому сприяло відкриття угорсько-австрійського кордону. У керівництві СЄПН виникли гострі незгоди з приводу ситуації, що скла­лася. Унаслідок цього Е. Хонеккер, який наполягав на рішу­чих діях проти антитоталітарного демократичного руху, 18 жовтня 1989 р. був усунений з посад Генерального секре­таря та голови Державної Ради. Новим лідером країни став

230