Німеччина

Нормалізація німецько-німецьких відносин висвітлила одну важливу сторону суперечливого процесу, що відбувався на території колишньої єдиної Німеччини, а саме: західно­німецьке суспільство, яке базувалося на приватнокапіта­лістичній ринковій економіці, на економічній та політичній свободі, просунулося далеко вперед в усіх сферах: у галузі економіки, науки, освіти, а більше всього — в рівні життя. Причини стійкого та неухильного відставання НДР — вітри­ни соціалістичного світу — лежать на поверхні. Це — зни­щення ринкової економіки, ліквідація економічної свободи, централізована планова економіка та відсутність у людей стимулів до праці. Не могло бути жодного сумніву: майбутнє об'єднання Німеччини відбудеться на умовах, які об'єктив­но продиктує західнонімецьке суспільство. Що це буде саме так, свідчили масові втечі німців із соціалістичного раю на Захід і спорудження за наказом східнонімецьких властей Берлінської стіни. Проте бетонно-колючий монстр, збудова­ний за ініціативою радянського лідера М. Хрущова в 1961 p., не зупинив цього процесу.

Канцлерство Г. Шмідта

_П

ісля того як виявилося, що високопостав­лений чиновник з адміністрації В. Бранд-та є агентом східнонімецької секретної служби — "штазі", 4 травня 1974 р. західнонімецький лідер змушений був піти у відставку. Канцлером став Гельмут Шмідт, який у цілому продовжував внутрішню та зовнішню політику свого попе­редника.

Початок нового витка гонки озброєнь і конфронтації у другій половині 70-х років та економічна криза 1974—1975 pp. похитнули становище "малої коаліції". Криза вимагала ра­дикальних заходів, спрямованих на оздоровлення еко­номіки. Однак соціал-демократи, заявляючи про назрілі соціальні реформи, не поспішали скорочувати асигнування на соціальні потреби. У сфері зовнішньої політики непро­стим для уряду Шмідта було рішення 1979 р. про розміщен­ня американських ракет середнього радіуса дії в Західній

227

Р ОЗДІЛИ

Німеччині. В очах широкого загалу це не сприяло миру, до то­го ж назрівав розкол усередині "малої коаліції". ВДП вимага­ла більш рішучих, навіть непопулярних дій з метою виправ­лення економічної ситуації, на що соціал-демократи йшли обережно, з оглядкою, оскільки розуміли, що це може призве­сти до звуження їхньої соціальної бази. Союзники ФРН по НАТО побоювалися, що Шмідт не буде послідовним у вико­нанні "подвійного" рішення Північноатлантичного альянсу. Великі підприємці, своєю чергою, були стурбовані нерішу­чістю Шмідта щодо скорочення витрат на соціальні потреби та надання пільг приватним капіталовкладенням. Після вихо­ду з уряду чотирьох міністрів, які представляли ВДП, "мала коаліція" розпалася. У жовтні 1982 р. до влади прийшла коаліція ХДС/ХСС/ВДП на чолі з Гельмутом Колем. А 6 берез­ня 1983 р. вона виграла вибори в бундестаг.

Соціальний рух

_У

програмі СДПН 1959 p., прийнятій в Бад-Годесберзі, основоположними категоріями цивілізованого суспільства проголошувалися свобода, спра­ведливість, братство, моральне удосконалення суспільства і беззастережна підтримка уряду. Соціал-демократи вилучили з програми вимоги усуспільнення засобів виробництва. У програмі проголошується "захист і заохочення приватної власності". У вересні—жовтні 1968 р. конституювала себе Німецька комуністична партія (НКП), яка традиційно вис­тупала за соціалістичне перетворення суспільства. Продов­жували існувати нечисленні неонацистські організації. У 1980 р. їх налічувалося близько 75. Час від часу давали про себе знати терористичними актами "революційні осередки" РАФ.

Страйки найманої робочої сили мали суто економічний характер. Однією із найболючіших соціальних проблем Німеччини стали мільйони "гастарбайтерів", місце яких у правовому громадянському полі не мало чіткого визначення. А їх кількість разом з сім'ями сягнула 5 млн чоловік.

228