Країни Балтії

іросла з 28 до 77 %. Однією з найсерйозніших національних проблем кінця 90-х років залишалася бідність. У республіці було чимало людей, в основному на селі, доходи яких стано-иили менше одного долара на день, тоді як офіційний про­житковий мінімум передбачав щоденний доход у 4,8 долара. Індекс безробіття у країні в 2002 р. становив 8 %. Цього року Латвія вперше увійшла до списку 53 високорозвинених країн світу, діставши у звіті ООН "Зміцнення демократії у роз'єднаному світі" індекс розвитку 0,8. Розмір ВВП держа­ви у 2002 р. становив 17 млрд доларів.

На шляху до західної демократії

_Т

'радиції, що збереглися в Латвії з часів неза­лежності першої половини XX ст., дали змо­гу латвійському народові досить швидко відновити цивілізо­вані норми існування. Основним законом стала конституція Латвійської Республіки, прийнята 15 лютого 1992 р. і допов­нена кількома поправками у 1993 і 1994 pp. Від сучасних кон­ституцій вона відрізняється стислістю і лаконічністю, у ній відсутній розділ, присвячений громадянським правам і сво­бодам. Вищим законодавчим органом країни є Сейм, що складається із 100 народних представників. Президент рес­публіки обирається сеймом на три роки і не може обіймати цю посаду більше двох термінів поспіль. Президент призна­чає главу Кабінету міністрів, якому доручає формувати склад уряду. Загалом правова система й суспільно-політичні інсти­туції республіки були наближені до західноєвропейських стандартів. Символом здобутої незалежності й суверенітету республіки стали регулярні латвійські збройні сили, які в 1995 р. складалися із трьох батальйонів (3 тисячі чоловік) і морського флоту (250 чоловік). Повітряні сили мали кілька навчальних і транспортних літаків.

Важливим кроком на шляху повернення Латвії до Євро­пи й гармонізації міжнаціональної ситуації в республіці мав стати Закон про вільний розвиток національних і етнічних груп та їх право на культурну автономію (1995). Проте цей закон не виконувався, а зусиллями націонал-радикалів у

63

Р ОЗДІЛ З

країні культивувалась міжнаціональна нетерпимість. Із 40 партій і рухів абсолютною більшістю прокламувались етнічні цілі й латиська Латвія. Наслідком такої ситуації стало при­пинення діалогу між народом і владою, латишами і нелатишами, громадянами і апатридами (від грецького — лю­ди, позбавлені батьківщини), між Латвійською Республікою і Російською Федерацією.

У 1994 р. президентом Латвії вдруге став Г. Ульманіс, зусиллями якого вдалося на деякий час нормалізувати відно­сини зі східним сусідом. У ході переговорного процесу Москва навіть вибачилася перед Ригою за сталінські часи й було досягнуто домовленості про виведення з країни російських військ до 31 травня 1994 p., за винятком РЛС у Скрунді.

Економічні труднощі перехідного періоду вивели в ході парламентських виборів 1995 р. на політичну авансцену Латвії націонал-радикальну партію "За Батьківщину і волю". Ця партія разом із центристськими партіями "Шлях Латвії" і "Господар" сформувала коаліційний уряд, який очолив один із лідерів правих Г. Крастс. Вихід з економічних труд­нощів та політичного протистояння з російськомовним на­селенням було знайдено у спробі поліпшити стосунки з Росією. Проте націонал-радикали категорично відмовились надати семистам тисячам апатридів громадянство, окрім символічних квот, позбавивши третину населення Латвії права участі в парламентських і муніципальних виборах та самоврядуванні. До того ж націоналістично налаштовані політики визнали 150 тис. латишів, що служили в різних німецьких формуваннях у роки Другої світової війни, у тому числі вояків латвійських дивізій СС, героями й визволителя­ми, і це залишалось джерелом конфліктності в російсько-латвійських відносинах.

Законом "Про громадянство" передбачена складна про­цедура натуралізації (отримання латвійського громадянства). Йдеться, зокрема, про складання екзамену з мови корінної нації, що викликало особливе обурення російськомовного населення. Міжнародним нормам не відповідає ще цілий ряд латвійських законодавчих актів — про державу, про освіту й кодекс законів про працю. Зокрема, знання латиської мови є обов'язковим при прийомі на роботу. Іноземними мовами

64