Німеччина

партії, що входили до так званого антифашистсько-демокра­тичного блоку, перетворивши їх на інтер'єр "соціалістичної демократії". Визнавши керівну роль всемогутньої державно-номенклатурної партії, — СЄПН — ХДС, ЛДП, Селянська демократична партія та інші стали зручним камуфляжем тоталітаризму.

Розкол Німеччини

Я* <

"кщо на Заході Німеччини США, Англія та .Франція надали німцям реальну підтримку в розбудові демократії, то на Сході, де порядкувала Радянсь­ка військова адміністрація в Німеччині (СВАГ), відбувалися соціалістичні перетворення. Тим самим було започатковано розкол Німеччини. Одні не хотіли бачити її соціалістичною, інші — демократичною. За такої ситуації ідея єдиної Німеч­чини, проголошена в Ялті та Потсдамі лідерами антигіт­лерівської коаліції, була надовго похована.

Розкол став наслідком наростання протиборства між світовою демократією і світовим тоталітаризмом. Конкретні дії — створення Бізонії (1946), Тризонії (1948), "план Мар-шалла", грошова та господарська реформа (1948) — не впли­нули істотно на те, бути чи не бути розколу. Навряд чи було б справедливо провину за розкол Німеччини звалювати на ту чи іншу сторону. У світі, роз'єднаному протиборством, не­безпекою війни, наступом комунізму і протидією цьому де­мократії, об'єднаній Німеччині місця не було. Саме через неї майже півстоліття пролягала лінія найбільш жорсткого протиборства між двома суспільними системами. Саме в Німеччині на десятки років встановився фронт нестійкої рівноваги. Необачний тиск з будь-якого боку міг призвести до глобальної катастрофи, зупинити яку ніхто і ніколи не зумів би.

Для післявоєнних німців, денний раціон яких у серед­ньому не перевищувава 1000 калорій, головним було вижи­ти. І в Німеччині глибоко помилялися ті, хто вважав, що шлях до забезпеченого життя лежить через соціальний екс­перимент — соціалізм.

213

—.

Р ОЗДІЛИ

Західні німці керуючись здоровим глуздом, обрали засо­бом створення матеріальних благ систему загальної заінтере­сованості Німеччина відроджувалась після Другої світової війни завдяки залученню в її західній частині міжнародного капіталу і значним інвестиціям зарубіжних фірм У цьому плані спрацювало не тільки поширення плану Маршалла на західні окупаційні зони, а й, насамперед, економічна та грошова реформи.

Реформи 1948 р.

_Ч

ому вони були потрібними? Перебування при владі націонал-соціалізму призвело до глибокого занепаду німецької економіки У 1947 Р- обсяг ви­робництва продукції становив лише 36 % рівня 1936 р. Мав місце примітивний натуральний обмін. Точилася боротьба між прихильниками планової і ринкової економіки. Госпо­дарська реформа 1948 p., проведена в західних зонах, фак­тично мала дві складові: грошову та цінову. Перша почалася в ніч на 21 червня відміною старих райхсмарок і введенням дойчмарок Кожен житель Німеччини отримував на руки 40 дойчмарок (пізніше було добавлено ще 20). Пенси, зар­плата і квартплата й надалі підлягали виплаті 1:1. Готівка і половина приватних збережень обмінювались у співвідно­шенні 1:10.

Реформа цін шо розпочалася через три дні, відміняла принципи "примусового господарювання", скасовувала адміністративний розподіл ресурсів та контроль за цінами з боку держави. Ідеологом господарської реформи був відомий німецький економіст Людвіг Ерхард. Його книга Доброоут для всіх" популярна в усьому світі.

Французи Жак Рюеф та Андре П єр так описали період початку реформи в Західній Німеччині: "Ще напередодні німці безцільно бігали по місту, щоб додатково розшукати які-небудь жалюгідні продукти харчування. А наступного дня їхні думки вже концентрувалися тільки на тому, щоб зайнятися виробництвом цих продуктів харчування. Напередодні на об­личчях німців лежала печать безнаоії, а наступного дня вся

214