Німеччина

важку зиму, він повинен звільнитися від того старого духу, яким був охоплений дванадцять років. Німеччина повинна ста­ти країною мирних працівників, в якій окрема людина готова реалізувати свої здібності, — або в Німеччини не буде майбут­нього". Тоді німців ніхто не розглядав як жертву режиму. Німці, нагадував німецький філософ К. Ясперс у книзі "Пи­тання про війну", несуть політичну відповідальність за ре­жим, за діяння режиму, за фюрера, за беззастережне підко­рення авантюристу. Ясперс вважав, що суспільство, яке усвідомлює свою відповідальність, пробуджується до політичної свободи. "Благо поразки" полягало в алергії до мілітаризму, до військових, армії, маршируючих колон. У післявоєнній Німеччині до влади прийшли нові політики — К. Аденауер, Т. Хейс, К. Шумахер, Л. Ерхард, В. Брандт — нічим не пов'язані з попереднім режимом. Вони багато зро­били, щоб спрямувати Західну Німеччину по демократично­му шляху, ввести її в західноєвропейське суспільне русло. А тому немає нічого дивного в тому, що в економіку поверта­лися відомі німецькі підприємці та фінансисти: Абс, Стінес-молодший, Дінкельбах, Цанген, Ханіель, Пенсген та ін. Од­нак декартелізація все ж здійснювалася і досить масштабно, всупереч твердженням радянської історіографії. Так, відома "ІГ Фарбеніндустрі" була поділена на п'ять самостійних компаній.

У фінансовій галузі вижили і набували сили "Дойче банк", "Дрезднер банк", "Коммерц-банк" та ін.

Тим часом у радянській (східній) зоні відбувалася повно-масштабна підготовка до насадження тоталітаризму лівого толку (націоналізація промисловості, поступове вихолощен­ня політичного плюралізму, аграрна реформа з прицілом на загальну колективізацію тощо).

формування партійно-політичної структури

_Т

е, що для всієї Німеччини об'єктивною тенденцією був демократичний розвиток, як єдино рятівний для німецької нації, свідчила післявоєнна активізація партійно-політичного життя.

211

Р ОЗДІЛИ

Основною центристською партією Західної Німеччини (а на Сході — в перші післявоєнні роки) став Християнсько-де­мократичний союз (ХДС), що утворився в 1946 р. Він пред­ставляв інтереси великих підприємців, середнього класу (чи­новники, заможні селяни, ремісники). Серед членів партії було чимало віруючих робітників — католиків і протестантів. ХДС — партія економічної та політичної демократії. її голов­ною програмною установкою був курс на соціальну ринкову економіку. В Аленській програмі ХДС 1947 р. навіть критику­вався капіталізм, що скоріше було даниною післявоєнному часові. Першим лідером ХДС був Конрад Аденауер. Незмін­ним союзником ХДС став Християнсько-соціальний союз (ХСС, Баварія).

У 1948 р. конституювала себе Вільна демократична партія (ВДП, лідер Теодор Хейс). У її складі — підприємці, інжене­ри, колишні офіцери вермахту. Кредо партії — приватна власність та вільна конкуренція.

У 1946 р. відновила свою діяльність Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН, лідер Курт Шумахер). Соціал-де­мократи оголосили компартію ворогом №1. Згідно з кон­цепцією післявоєнних соціал-демократів, капіталізм у Німеч­чині зазнав краху разом із фашизмом, і на порядку денному стоїть питання про перехід до соціалізму без класової бороть­би та без комуністів через виборчу систему, через синтез робітничого класу з надкласовою державою. Пропонувалося одержавлення ряду галузей, обмеження землеволодіння. Фактично партія обстоювала демократичну парламентську республіку. Водночас вона не визнавала потсдамських рішень і колективної вини за війну та злочини фашизму.

Що ж до КПН, то порівняно з періодом до 1933 р. її роль та вплив зменшилися. Німецькі солдати-комуністи, що вою­вали на Східному фронті, на власні очі побачили плоди діяльності комуністів у СРСР і добре усвідомили, до чого ве­де комуністичний режим. Попервах політичні партії бурхли­во виникали і на сході Німеччини: ХДС, Ліберально-демо­кратична партія (ЛДП), СДПН, Селянська демократична партія та Національно-демократична партія. Проте уже в 1946 р. компартія східної Німеччини, котра після "об'єднан­ня" з СДПН проголосила себе Соціалістичною єдиною партією Німеччини (СЄПН), підім'яла під себе всі інші

212