Латинська Америка

реалізації договорів спільної боротьби проти зазіхань ко­мунізму в Латинській Америці слід розглядати інтервенцію США у Гватемалі в 1954 р. з метою скинення уряду Хакобо Арбенса, який зважився на конфіскацію земель у великих латифундистів та американської "Юнайтед фрут компані", почав проводити антифеодальну аграрну реформу та співробітничати з комуністами. Одержавлення латиноамери­канцями власності США правлячі кола цієї країни розгля­дали як небезпечний крок на шляху до комунізму і позбав­лену перспективи спробу прискорити виробництво про­дукції. Це був головний камінь спотикання, навколо якого постійно виникали суперечності між США і латиноамери­канськими країнами.

Латинська Америка

у другій половині 50-х — 60-х роках

Д

руга половина 50-х — перша половина 60-х років характеризувалися глибокими кризо­вими явищами в соціальній, політичній та економічній сферах країн Латинської Америки. Вони були викликані збе­реженням та незмінністю застарілих суспільних структур. Давалися взнаки монокультурність виробництва, падіння доходів від експорту природних ресурсів, внаслідок появи численних синтетичних замінників сировини, слабкий при­плив іноземних капіталів як наслідок політики одержавлен­ня, здійснюваної латиноамериканськими урядами. Внаслі­док цього національний дохід на душу населення навіть скоротився, що посилило соціальні конфлікти. Відбулося падіння диктаторських режимів у Перу (1956), Колумбії (1957), Венесуелі (1958), на Кубі (1959).

Для нового президента США Дж. Кеннеді та його коман­ди стало очевидним, що безвихідь штовхатиме населення Латинської Америки в бік утопії та ілюзій. У березні 1961 р. Кеннеді запропонував усім латиноамериканським країнам об'єднатися в "Союз заради прогресу" з метою ліквідації злиднів та відсталості. Як противагу комуністичній рево­люції ідеологи "нових рубежів" висунули концепцію "мирно регульованої революції'", під якою розумілися реформи та ряд

187

Р ОЗДІЛ 10

інших важливих заходів (аграрна та податкова реформи, підвищення темпів індустріалізації тощо). Прийнята на сесії ОАД у Пунта дель Есте (серпень 1961 p., Уругвай) програма "Союзу заради прогресу" містила низку конкретних пунктів, під які США надавали довгострокові позики на суму 20 млрд дол. строком на 10 років. Зокрема, передбачалося щорічне збільшення валового національного доходу на душу населен­ня на 3,6 %, здійснення аграрної реформи, ліквідація негра­мотності до 1970 р. й т. ін. Тим самим Сполучені Штати Америки сподівалися запобігти проникненню комунізму до Латинської Америки, створити умови для представницької демократії як головного чинника суспільної стабільності. Вирішальний вплив на формування американської політики 60-х років щодо Латинської Америки справили дестабі-лізаційні дії режиму Ф. Кастро. Обстановка бідності та не­впевненості в багатьох країнах Латинської Америки загрожу­вала обернутися соціальними катаклізмами, подібними до кубинського. Хоча заради справедливості варто зауважити, що правлячі кола США в латиноамериканській політиці не завжди дотримувалися рекламованих ними демократичних принципів. Вони не раз ішли на контакти і надавали підтримку військовим режимам, якщо останні вели активну боротьбу проти комуністичних сил. Це скоріше була такти­ка, продиктована складними умовами досягнення стра­тегічної мети — масового засвоєння латиноамериканськими суспільствами азів сучасної демократії — та геополітичними інтересами США.

Процес цей був непростим. Латиноамериканські режими, ближчі за своєю суттю до тоталітаризму, аніж до демократії, наочно демонстрували складність повороту на шлях демо­кратії. У першій половині 60-х років на континенті знову відбулася низка військових переворотів: Аргентина (1962), Гватемала, Гондурас, Еквадор (1963), Бразилія, Болівія (1964). І якщо до військових режимів США виявляли певну терпимість, то на спроби комуністів захопити владу вони ре­агували негайно й ефективно. Так, 28 квітня 1965 р. амери­канська морська піхота висадилася в Домініканській Рес­публіці. Президент Джонсон дав ясно зрозуміти, що "США не дозволять встановити ще один комуністичний режим у Західній півкулі".

188