Розділ 9

початку 1989 p., змушувала канадський бізнес до конкуренції з американськими компаніями, які часто виявлялися більш ефективними. Важливим урядовим заходом, спрямованим на підтримку національного капіталу в умовах вільної торгівлі, стала започаткована в 1987 р. податкова реформа. її метою було створення конкурентоспроможних, порівняно з амери­канськими, умов оподаткування, щоб запобігти відпливу капіталів з Канади, а також стимулів для внутрішнього еко­номічного зростання. Двостороння канадсько-американська угода стала основою укладеного наприкінці 1993 р. Договору про вільну торгівлю між Мексикою, США та Канадою (НАФТА), що набув чинності з 1 січня 1994 р.

Нова спроба врегулювання квебекської проблеми

_Н

айважливішим завданням своєї внутріш­ньої політики уряд Малруні вважав зміцнення канадської федерації шляхом умиротворення Квебеку. Наслідком такої політики було підписання у травні 1987 р. на зустрічі з прем'єрами десяти канадських провінцій у Міч-Лейку угоди про приєднання Квебеку до конституції 1982 p., що означало завершення конституційної реформи. Одним із її наслідків було розширення прав провінцій. Зок­рема, запроваджувалося право вето при зміні положень кон­ституції, що стосувалося, насамперед, питань мови, культу­ри та імміграції. Провінції дістали можливість брати участь у призначенні членів Верховного суду та сенаторів, що раніше було виключно прерогативою Оттави.

Угода визнавала Квебек як "особливе суспільство", пе­редбачала деякі пільги для провінції у сфері фінансів та ав­тономії. Проте виявилося, що угоду 1987 р. реалізувати не­просто. Перші кроки у цьому напрямі призвели до загост­рення міжнаціональних конфліктів. Англомовна провінція Онтаріо відмовилася надавати муніципальні послуги фран­цузькою мовою, а Квебек протестував проти міграції у провінцію осіб, які не розмовляли французькою. Знову роз­горнулися дискусії про майбутнє канадської нації з Квебе­ком у складі Канади. До того ж спроба ратифікувати угоду в

176

Канада

парламенті у 1990 р. провалилася. Англо-канадці відреклися під неї, вважаючи, що протягом 25 років Квебеку й так було зроблено надто багато поступок з боку федерального уряду і провінція фактично домоглася особливого статусу. Проте самі квебекці вважали, що цього не досить. Боротьба між Оттавою і Квебеком щодо поділу повноважень та фінансів розгорілася з новою силою. Квебекська партія, яка з 1990 р. перебувала в опозиції, почала вимагати негайного проведення референдуму про незалежність Квебеку. Квебекці знову підняли проблему "особливого суспільства", вимагали надан­ня провінції більшої автономії в питаннях мови та культури, імміграції, а також контролю над федеральними програмами розвитку і фінансування професійного навчання.

Вибори 1993 р.

Повернення лібералів до влади

_С

пад в економіці, що розпочався у квітні 1990 p., збігся із загостренням внутріполі­тичної ситуації (виступ індійського племені моухок, яке відстоює свій суверенітет, загострення суперечностей між англо- та франко-канадцями). Погіршення економічної кон'юнктури змусило уряд Малруні вдатися до непопуляр­них заходів. Зменшувалися статті федерального бюджету, спрямовані на фінансування охорони здоров'я і вищої освіти, реформувалася система страхування з безробіття, суть якої звелася до урізування федеральних витрат на допо­могу безробітним. Наслідком цих заходів було падіння попу­лярності консерваторів та їхнього лідера. Торі змушені були маневрувати. У червні 1993 р. прем'єр-міністром стала Кім Кемпбелл, перша жінка-прем'єр в історії Канади.

Ліберали на чолі з Жаном Кретьєном, скориставшись складним становищем торі, розробили програму виведення країни з економічного застою. Запропонована ними програ­ма вирішення економічних і соціальних проблем здобула підтримку широких верств населення. На виборах, що відбу­лися 25 жовтня 1993 p., канадці проголосували проти високо­го рівня безробіття, економічного спаду, непомірного дефіци­ту бюджету, неспроможності консерваторів примирити дві

177

Р ОЗДІЛ 9

мовні громади — англофонів та франкофонів — і тим самим зміцнити федерацію. Консерватори зазнали нищівної пораз­ки. Із 152 мандатів, які вони мали в палаті громад, залиши­лося лише два. Ліберальна партія на чолі з Жаном Кретьєном здобула блискучу перемогу — 178 місць із 295. 59-річний лідер лібералів став двадцятим прем'єр-міністром Канади. Однак завойовані квебекськими сепаратистами (Квебекський блок) 54 мандати свідчили про наростання за­грози для єдності канадської федерації. Вибори 1993 р. відо­бразили, таким чином, і відцентрові тенденції.

Програма дій ліберального уряду Жана Кретьєна

_Н

а парламентських виборах 1997 р. впевне­ну перемогу знову здобули ліберали, що свідчило про підтримку виборцями дій уряду Жана Кретьєна в галузі економіки, політики, соціальної сфери у попередні чотири роки. Уряд знову очолив Жан Кретьєн. У лютому 1998 р. було затверджено програму дій у сфері економічної та соціальної політики до 2001 р. її основними постулатами бу­ли "стратегія однакових можливостей" і "створення безпеч­ного суспільства". Під першим малося на увазі сприяння розвиткові вищої освіти і наукових досліджень, під другим — удосконалення і поліпшення сфери соціальної політики.

Витрати, передбачені на реалізацію ініціатив уряду в соціально-економічній політиці, згруповані у дві великі про­грами, наближалися до 80 % федеральних видатків.

Економічний розвиток Канади у 90-ті роки XX — на початку XXI ст.

_Х

арактерною ознакою 90-х років став процес приватизації державної власності, що су­проводжувався глибокими змінами у канадській економіці. Спад і стагнація початку 90-х років змінилися пожвавленням уже в 1992—1995 pp. Особливо активним було зростання ви-

178

Канада

робництва у 1997 p., що стало наслідком здешевлення креди­ту. Темпи росту ВВП у 1998 р. перевищували 4 %. З 10 % (1995) до 8,5 % (1998) зменшився рівень безробіття.

На економічний розвиток Канади впливали чинники, які повсюдно створювали сприятливий клімат для активізації бізнесу. По-перше, канадська економіка "відкритого типу" зазнавала сильного впливу процесів глобалізації світового господарства. По-друге, канадські фірми після підписання угоди між США і Канадою про вільну торгівлю і приєднан­ня до неї Мексики (1994) дістали ширший доступ на ринки. По-третє, раціонально і вміло використовувався механізм державного регулювання економіки для здійснення струк­турних перетворень в обробній галузі промисловості і прове­денні "політики канадизації". Разом з тим, держава залиша­лася великим власником у таких галузях, як енергетика, транспорт, зв'язок. Зростав обсяг приватних капіталовкла­день. За даними 1996 р. зріс потік іноземних інвестицій. Об­сяг вкладень у канадську економіку становив 180 млрд ка­надських доларів, причому майже 120 млрд інвестиційних надходжень належали фірмам США. Основна маса націо­нальних і зарубіжних капіталів вкладалася в такі галузі, як електроніка, фармацевтична промисловість, нові конст­рукційні матеріали. Прямі канадські інвестиції за рубежем перевищили 170 млрд дол. Замикаючи "сімку" за обсягом виробництва ВВП і посідаючи сьоме місце за загальним об­сягом витрат на технологічні нововведення, Канада займає четверте місце у світі за такими важливими показниками, як наукоємність виробництва і конкурентоспроможність еко­номіки. Починаючи з 1997 р. знижувався рівень безробіття.

Наприкінці XX ст. у країні зберігався високий рівень при­росту ВВП: у 1999 р. він становив 4,5 %, а в 2000 р. — 4,4 %. На початку XXI ст. темпи економічного зростання дещо уповільнились. Однак за прогнозами спеціалістів у 2003 р. приріст ВВП сягатиме 3 %.

179