Країни Балтії

Зусилля глави держави й уряду Р.Паксаса були спрямовані на завершення економічних реформ та інтеграцію країни в Північноатлантичний альянс і Євросоюз. У 1999 р. глава уряду відмовився поставити підпис під угодою з американсь­кою компанією "Вільямс інтернешенл", що передбачала продаж останній 33 % акцій і передачу прав на керівництво литовським нафтокомплексом, вважаючи, що цей інвес­тиційний проект суперечить інтересам литовської держави. Проте більшість членів уряду підтримали угоду, і Р. Паксас разом з міністрами-однодумцями подав у відставку. Наступ­ні події засвідчили, що прем'єр мав рацію: американці невдовзі продали свою частку й пішли з керівництва Маже-кяйського НПЗ.

Партійно-політична система Литви перебувала на стадії формування. У жовтні 2000 р. за депутатські мандати змага­лися 28 партій і рухів. Найбільші з них — "Союз Вітчизни" (литовські консерватори), лівоцентристський "Новий со­юз", відновлена 1989 р. Соціал-демократична партія, Демо­кратична партія праці. За результатами виборів уряд сформу­вали центристські партії — Союз лібералів Литви й "Новий союз". Прем'єр-мінстром республіки вдруге став лідер лібе­ральних демократів Р. Паксас. Його уряд намагався зменши­ти безробіття (8% загального числа зайнятих), підвищити рівень заробітної плати, відновити субсидії сільському гос­подарству. Однак економічні труднощі та чергова урядова криза спричинили відставку цього кабінету влітку 2001 р.

Новим прем'єр-міністром став перший президент Ли­товської республіки, лідер соціал-демократичної більшості в сеймі А. Бразаускас. Він спрямував зусилля на зменшення політизації литовського суспільства, виведення країни з еко­номічної кризи та інтеграцію Литви до Євросоюзу й НАТО. У 2002 р. рівень ВВП в республіці перевищив 26 млрд доларів. При цьому близько 72 % ВВП було створено при­ватними власниками, малим і середнім бізнесом. Уперше за роки незалежності Литва увійшла до числа так званих висо-корозвинених країн, про що згадувалося у звіті ООН "Зміц­нення демократії у роз'єднаному світі". Одна з головних про­блем, яку сьогодні намагається розв'язати Литва, перш ніж вона стане у 2004 р. повноправним членом Євросоюзу, — це закриття єдиної в республіці атомної станції — Італійської,

57

Р ОЗДІЛ З

що працює на застарілих реакторах РБМК (як і Чорно­бильська АЕС).

Важливою подією в житті республіки стали президентські вибори, які проводилися у два тури в грудні 2002 — січні 2003 pp. Новим главою Литовської республіки став колишній прем'єр литовського уряду Р. Паксас, під керівництвом яко­го країна стала повноправним членом європейських структур ІНАТО.

Зовнішня політика

_Г

ОЛОВНІ ЦІЛІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЛИТВИ — збереження дружніх відносин із сусідніми державами й інтеграція в Європейське товариство. У лютому 1994 р. Литва приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру", з лютого 1998 р. вона — асоційований член Євросоюзу, до якого республіка увійде в 2004 р. Наприкінці 2002 р. Литва підтримувала стосунки із 165 країнами, а її го­ловними торговельними партнерами були Німеччина й Росія.

У нормальному руслі розвивалися стосунки між Литвою і Україною, що базувалися на стабільній правовій основі. Обидві країни співробітничали в економічній, політичній і культурній сферах, в ряді міжнародних організацій. Тра­диційними стали візити й зустрічі глав держав і урядів двох країн, зокрема в жовтні 2002 р. відбувся вже п'ятий візит до Литви президента України Л. Кучми. Торговельно-еко­номічний оборот між Литвою і Україною у 2001 р. дорівню­вав 264 млн доларів, а наприкінці 2002 р. обсяги прямих інвес­тицій з Литви в Україну становили близько 8 млн доларів. В Україні функціонують 113 підприємств за участю литовсь­кого капіталу, половина з яких є спільними підприємствами. Пріоритетними напрямами розвитку двосторонніх відносин є співробітництво у галузі транспорту, транзиту й перевезення вантажів. Керівництво обох країн усвідомлює необхідність пошуку нових можливостей для інтенсифікації двосторонніх відносин, ураховуючи перспективу вступу Литви до ЄС.

58