Велика Британія

юніонів уряд і БКТ підписали соціальний контракт. Профспілки обіцяли підтримати урядову політику цін, а уряд, зі свого боку, — посилити контроль за бізнесом, лікві­дувати безробіття, здійснювати націоналізацію. Проте ситу­ація в економіці залишалася несприятливою. Лейбористи прийшли до влади в розпал економічної кризи 1973—

1975 pp., коли капіталовкладення скорочувалися, а ціни на сировину постійно зростали, обганяючи навіть зростання цін на готову продукцію.

В обстановці загальних економічних труднощів у 1975 р. в Англії розгорнулася підготовка до референдуму про дальше перебування країни у "Спільному ринку", до якого вона вступила в 1973 р. Дискусії щодо питання бути чи не бути Англії у "Спільному ринку" були викликані прагненням збе­регти особливі стосунки зі своїми колишніми колоніями у системі Співдружності (до 1947 р. — Британська співдруж­ність націй). Багато хто в Англії побоювався, що існуючі все­редині Співдружності преференції (пільгові мита для імпор-ту-експорту товарів тощо) можуть бути обмежені, а потік західноєвропейських товарів, особливо сільськогосподарсь­кої продукції, призведе до розорення окремих галузей бри­танської економіки. Оскільки досягти консенсусу з цього питання не вдалося, уряд вирішив удатися до референдуму (6 червня 1975 p.), в ході якого 67,2 % учасників висловили­ся за перебування Великої Британії у "Спільному ринку".

У другій половині 70-х років почалося пожвавлення в еко­номіці, поліпшився платіжний баланс. Виправленню ситуації в економіці сприяв видобуток нафти в Північному морі. По­зитивну роль зіграли також кредити, отримані урядом Калла-гена від Міжнародного валютного фонду (2,3 млрд ф. с,

1976. р.) та Банку міжнародних розрахунків (3 млрд дол.,

1977. p.), скорочення державних витрат, у тому числі на соціальні потреби, що викликало протести з боку тред-юніонів. До того ж урядові не вдалося зупинити інфляцію — ціни продовжували випереджати зарплату. Це спричинило посилення страйкової боротьби. У 1977 р. відбулося 2627 страйків, у яких взяли участь 1,43 млн чоловік. Того ж року БКТ висловився за повернення до вільного укладання договорів.

119

Розділ 6

У європейському плані після референдуму 1975 р. Англія взяла курс на зміцнення своїх позицій в ЄЕС, поглиблення зв'язків з неєвропеиськими постачальниками продовольства в рамках Співдружності.

Консервативний кабінет Маргарет Тетчер (1979-1990 pp.). Тетчеризм

_В

ажливим рубежем у післявоєнній історії Англії став 1979 р. До влади повернулися консерватори на чолі з М. Тетчер, першою жінкою, яка за всю довготривалу історію британської державності очолила уряд. Лейбористський кабінет не зміг вирішити економічні проблеми і проводив політику, що вела до зниження ма­теріального рівня життя, заморожування зарплати, зростан­ня цін та інфляції. Наприкінці 70-х років Англію називали хворою людиною Європи. За такої ситуації консерватори визнали за необхідне кардинально повернути вправо. Про­грама Тетчер передбачала курс на різке обмеження держав­ного регулювання, посилення ринкових механізмів і стиму­лювання приватного підприємництва шляхом зменшення податків, боротьбу з інфляцією через скорочення витрат дер­жавного бюджету, приборкання профспілок і насадження культу індивідуалізму. Кабінет М. Тетчер збільшив асигну­вання монополіям, урізав витрати на соціальні потреби з ме­тою сповільнити, а відтак зупинити зростання цін. У соціальній сфері Тетчер застосувала принцип: хто багато за­робляє, тому нічого безплатно вчитися і лікуватися. Держа­ва, на думку прем'єр-міністра, має повернутися до ролі нічного сторожа, звести до мінімуму втручання в економіку. Уряд знизив максимальні ставки податків з корпорацій, створив режим найбільшого сприяння для нових перспек­тивних галузей. Важливе значення для реалізації еко­номічної політики консерваторів мав видобуток північно­морської нафти (на шельфі Північного моря Великобританія щорічно видобуває 80 млн т легкої нафти). Крім того, уряд Тетчер рішуче закривав збиткові підприємства, обмежив

120