Велика Британія

Водночас Англія намагалася повернутися до своєї тра­диційної політики на європейському континенті — ролі арбітра. Однак ситуація в Європі та світі змінилася настільки, що їй довелося визнати керівну роль США. Британія стала брати активну участь в усіх акціях та організаціях, що про­тидіяли комунізму. Велика Британія прийняла "план Мар-шалла" (1947), стала членом Західноєвропейського союзу (1948), НАТО (1949). Черчілль називав сталінізм варварст­вом, що загрожувало Європі страшною катастрофою. Політична ситуація, що склалася у Європі і світі, змусила Ве­лику Британію взяти участь у гонці озброєнь, переозброєнні Німеччини тощо.

Соціальні рухи 1945 — 1951 pp. Специфіка англійської правової держави

_С

оціальний рух у післявоєнний період не був активним. Причини цього слід шукати не тільки в успішній відбудові народного господарства, а й у минулому Англії. "Білль про права" 1689 р. й понині є базою існуючого демократичного порядку в країні. За права нічого боротися, вони давно стали традицією англійського суспільства, а тому соціальний рух носив економічний та ан­тивоєнний характер. Як і раніше, активно діяв створений ще в 1867 р. Британський конгрес тред-юніонів. Він виступав проти заморожування заробітної плати, за відміну закону 1305, що забороняв страйки на підприємствах військово-промислового комплексу. Врешті-решт у 1951 р. означений закон втратив свою чинність.

Важливим аспектом політичного руху була боротьба за мир, проти гонки озброєнь. У 1949 р. створено Англійський комітет захисту миру. Під Стокгольмською відозвою було зібрано 1 млн 300 тис. підписів. Розрекламована в 1951 р. програма Комуністичної партії Великої Британії (КПВБ) "Британський шлях до соціалізму" була підкинута англій­ським комуністам Сталіним. Сама КПВБ була нечисленною, ніколи не мала в країні скільки-небудь значного впливу, а тим більше серйозної соціальної бази.

113

Р ОЗДІЛ 6

Англія — країна традиційної демократії і водночас кон­серватизму, який, як це не дивно, виступає охоронцем і га­рантом цієї уже генної демократії. Це добре простежується у діяльності такого унікального для практики світової держав­ності і, здавалося б, анахронічного органу, як палата лордів. Вона — особливий і невід'ємний компонент британської правової держави. В її складі — 1200 чол. Засідає не п'ять разів на тиждень, як палата громад, а чотири рази. Як орган державної влади вирізняється особливою гнучкістю. Не­обхідний кворум для проведення засідання — всього три чо­ловіки. Палата лордів, будучи вищим апеляційним органом, цілком зберегла свою роль у судових справах. Людина, яка пройшла всі звичайні юридичні інстанції і не добилася пра­восуддя, у крайньому разі може звернутися до лордів-суддів. Усього їх 31. Це видатні юристи. їхнє рішення у будь-якій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Членство в палаті лордів дає можливість висловити свою думку щодо державних справ представникам старовинних аристократичних родів, вищим ієрархам церкви, людям не заангажованим, чия позиція менше залежить від впливу гро­мадськості, партійного керівництва тощо, аніж у членів па­лати громад. Цілком виправдана ідея довічного членства в палаті лордів. За поданням прем'єр-міністра це право при­своюється королевою за великі особисті заслуги окремим людям, як правило, після завершення їхньої політичної чи ділової кар'єри. Члени палати лордів можуть брати активну участь у парламентських дискусіях. Довічно зараховуються до палати лордів усі прем'єр-міністри, більшість членів кабінету. Лордами стають видатні громадські, профспілкові, військові діячі, люди мистецтва, вчені, відомі підприємці. Це відкриває можливості повною мірою використовувати їх ро­зум, досвід, знання в інтересах держави й усього суспільства.

Консерватори при владі

_Н

а виборах 1951 р. перемогли консерватори. Головною причиною поразки лейбористів була неефективність англійської економіки після проведеної в значному обсязі націоналізації основних засобів вироб-

114