Велика британія

Наслідки війни для Англії.

Внутрішня та зовнішня політика лейбористів

Д

руга світова війна стала для Англії тріум­фом і трагедією. З одного боку, вона була в числі переможців, а з іншого, — перемога виявилася "пірро-вою". Країна втратила 25 % національного багатства, ЗО % тор­говельного флоту, зовнішній борг становив 3,335 млрд ф. с. Послабилися зв'язки з колоніями. В 1947 р. експорт СІЛА у британські колонії на 70 % перевищував англійський.

Однак післявоєнна відбудова відбувалася досить швидко. Ріст виробництва дорівнював близько 6 % на рік. Уже в 1947 р. Англія досягла довоєнного рівня виробництва. її частка у промисловому виробництві капіталістичного світу становила 11,9 %. Цьому сприяло оновлення основного капіталу, значні військові витрати. Проте успіхи визначилися лише в нових галузях. А хронічний дефіцит платіжного балансу та часті фінансові кризи (1947, 1949, 1951 pp.) змусили уряд вдатися до системи державного регулювання економіки.

На виборах 1945 р. перемогла Лейбористська партія, яка налічувала тоді близько 3 млн чол., причому 80 % чисельності партії припадало на її колективних членів — тред-юніони (профспілки). Лейбористи прийшли до влади під лозунгами націоналізації, житлового будівництва, відміни закону 1927 p., що обмежував профспілкову діяльність, збереження союзу з країнами антигітлерівської коаліції. У своїй пропаган­дистській діяльності лейбористи використали також попу­лярний на той час лозунг переростання капіталізму в соціалізм через реформи. Прем'єр-міністром став К. Еттлі. А герой війни У. Черчілль — не тільки знаменитий, а й великий

111

Розділ 6

політик — з відходом у минуле часів "національної кризи" втратив посаду глави уряду. Чому так? Невдячність співвіт­чизників? Мабуть, головна причина крилася в тому, що англійці прагнули змін в економіці та політиці.

У 1945—1947 pp., виконуючи програму "Обличчям до май­бутнього", лейбористи націоналізували Англійський банк, вугільну та газову промисловість, ряд електростанцій, окремі авіакомпанії. У 1950—1951 pp. були націоналізовані також сталеплавильні заводи. Власникам виплачено 2,5 млрд ф. с. Часткова націоналізація, в основному сировинних галузей, відповідала лейбористській концепції демократичного соціалізму, яка передбачала існування змішаної приватно-державної економіки. Уже в 1949 р. лейбористи заявили, що "історична місія соціалізму завершена". її підсумком стали націоналізація та широке використання чинників державно-монополістичного капіталізму (ДМК).

Програма Лейбористської партії "Обличчям до майбут­нього" частково була виконана. Характерним наслідком націоналізаторської діяльності лейбористів наприкінці 40-х років було те, що половина ВНП на початку 60-х років вироблялася державними підприємствами (в основному си­ровина, енергоносії, напівфабрикати, а виробництво готової продукції було справою приватного підприємництва). Також половина всіх капіталовкладень припадала на державу. У 1946 р. зусиллями лейбористів було скасовано закон 1927 p., урізано права палати лордів. Удалося бодай частково вико­нати обіцянки по житловому будівництву, розширити допо­могу безробітним. Ці заходи у 1949 р. дещо підірвала деваль­вація фунта стерлінгів на 30,5 %.

Після Другої світової війни почався розпад Британської колоніальної імперії. Політика метрополії щодо визнання права колоній на незалежність існувала у двох вимірах. Як­що виявлялося, що ту чи іншу колонію не вдається втрима­ти в існуючому стані, то надання території статусу домініона чи повної незалежності оголошувалося як акт милосердя та великодушності з боку британської корони. Так, у 1947 р. відбувся поділ на домініони Індостану (Індійський Союз та Пакистан), 1948 р. права домініона здобув Цейлон, незалеж­ною стала Бірма. Тим часом в Африці (Уганда, Кенія, Золо­тий Берег, Нігерія), Азії (Малайя) англійці вдалися до засто­сування сили для збереження колоніальних володінь.

112