Болгарія

уряду угруповань. Унаслідок діяльності фінансових пірамід чимало людей втратили свої кошти. Значні кредити, видані банками у вигляді позик збитковим підприємствам, здебіль­шого повернути не вдалося. У 1996 р. відбувся обвал еко­номіки. ВВП скоротився майже на 10 %, обсяг промислового виробництва — на 4 %, валова продукція сільського господар­ства — на 13 %. Курс лева підскочив за рік з 70 до 500 девів за 1 долар, а споживчі ціни за той же час зросли більш ніж у чо­тири рази. Різко знизився рівень життя більшості населення. Якщо в 1990 р. зарплата становила в середньому 200 доларів, то на кінець 1996 р. вона зменшилася до 25 доларів, а пен­сія — до п'яти доларів. За межею бідності опинилося 80 % на­селення, рівень безробіття становив близько 17 % економічно активного населення. Додаткові труднощі викликала "хлібна криза". Попри непоганий урожай попереднього року, в 1996 р. почало не вистачати хліба через масовий його експорт і контрабанду.

На президентських виборах у листопаді 1996 p., що відбу­лися за умов гострої соціальної кризи, переміг кандидат Об'єднаних демократичних сил (СДС — НС — РПС) Петр Стоянов, за якого у другому турі проголосувало близько 60 % виборців. Намагаючись уникнути дострокових парламентсь­ких виборів, соціалісти спробували створити другий уряд "Демократичної лівиці" замість кабінету Ж. Віденова, який пішов у відставку. Намір продовжувати збанкрутілу політику викликав вибух загального невдоволення. Піком протисто­яння стали події початку 1997 p., коли масові виступи при­хильників опозиції, спрямовані проти формування нового уряду соціалістів, вилилися в сутички демонстрантів з поліцією й штурм будинку парламенту в ніч з 10 на 11 січня. Депутати від партій ОДС залишили парламент й очолили рух масового протесту, що нагадував державний переворот. Запропонований П. Стояновим план політичного врегулю­вання передбачав розпуск парламенту і дострокові вибори до Народних зборів.

Парламентські вибори у квітні 1997 р. принесли успіх Об'єднаним демократичним силам (52,2 % голосів), пред­ставники яких увійшли до нового уряду І. Костова. Реальним досягненням цього ліберального кабінету стала фінансова стабілізація. Було стабілізовано національну валюту, дещо

107

Розділ 5

зменшився зовнішній борг, вдалося подолати інфляцію. Ці результати були досягнуті передусім завдяки діяльності за­снованої в 1997 р. Валютної ради — міжнародного органу фінансового контролю, який узяв на себе найважливіші функції Болгарського національного банку та міністерства фінансів, а також за рахунок зовнішніх кредитів МВФ і Всесвітнього банку.

Разом з тим істотного прогресу в секторі економіки й зростання життєвого рівня населення не відбулося. Промис­лове виробництво, за винятком легкої промисловості, що випускала окремі види конкурентоспроможної продукції, зменшувалося. Показники обсягів зовнішньої торгівлі теж не були обнадійливими: у 2000 р. від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі зросло до 1,5 млрд доларів. Соціальний клімат у країні залишався напруженим, хоча заробітна плата на­прикінці 2000 р. зросла до 100 доларів, а пенсія в середньо­му до 40 доларів. Болючими проблемами залишалися без­робіття (18 % у 2000 p.), низька народжуваність, масова еміграція молоді за кордон, напруженість у міжетнічних відносинах.

"Новий час" болгарської історії

_Р

ік парламентських і президентських виборів у Болгарії — 2001 — започаткував відлік "нового часу" в новітній історії країни. Розчарувавшись у реформаторських потугах Об'єднаних демократів та експери­ментах соціалістів щодо соціально орієнтованої ринкової економіки, 43 % болгарських виборців на загальних виборах 17 червня 2001 р. віддали свої голоси "Національному руху Симеона Другого" (НРСД). ОДС дістали 18 %, а коаліція "За Болгарію" разом з БСП — 17 % голосів. Новий уряд країни, сформований із професіоналів, очолив останній болгарський цар і лідер НРСД Симеон Сакс-Кобург-Готський.

Прем'єр-монарх, в особі якого більшість болгар убачали батька нації, проголосив пріоритетами свого уряду забезпе­чення необхідних умов для вступу країни до Євросоюзу і НАТО, швидке й стабільне економічне зростання країни,

108