Міжнародні відносини

У глобальній політиці, на думку професора С. Хантінгто-на (директора інституту стратегічних досліджень ім. Дж. Оле­на при Гарвардському університеті), домінуючим чинником уже сьогодні стало зіткнення цивілізацій, причому в майбут­ньому цей процес значно посилиться. Причина в тому, вва­жає дослідник, що представники різних цивілізацій по-різному дивляться на всю систему зв'язків людини з приро­дою, суспільством, Богом, між собою і державою, батьками й дітьми тощо. Прогнози, зроблені Хантінгтоном ще на по­чатку 90-х років, менш як через 10 років підтвердилися. Та­ким чином, глобалізація і зближення суспільств розмивають усталені моральні, етичні, побутові, звичаєві та інші тра­диції, що призводить до нагромадження негативної енергії протесту, яка приводить у рух континенти цивілізацій, що загрожує їх зіткненням. З огляду на те, як розвивалися події наприкінці XX — на початку XXI ст., конфронтація між ісламським світом і Заходом триватиме. Як наслідок цього та інших чинників, насамперед демографічних, що пород­жують масову міграцію із слаборозвинутих країн до розви­нутих, зростатимуть расистські настрої навіть у демократич­них країнах. Проте центризм, який посилюватиметься в партійно-політичному спектрі багатьох країн, буде спро­можний гасити тиск як з боку лівих, так і правих ультра.

Різновекторні процеси можуть розгорнутися в Європі, регіони якої неоднорідні за рівнем суспільного розвитку. Тут поруч існують як демократичні, так і тоталітарні менталь­ності. Якщо Західна Європа, де "національний егоїзм, військове суперництво застаріли і вийшли з моди", сміливо вступає у XXI ст., то на території колишнього СРСР вирішу­ються проблеми XIX ст., створюються національні держави, відбувається осмислення азів ринкового господарювання. Україні, окрім того, доведеться доводити свою централь-ноєвропейськість, якщо вона прагне вступити до європейсь­ких економічних, політичних та військових структур. Росія, за умови, що в ній переважать державницькі тенденції, маю­чи багаті ресурси для реконструкції свого господарства і вхо­дження в демократію, зможе на паритетних началах стати рівноправним членом процвітаючої Європи. Хоча сам процес входження Росії в Європу буде непростим і трива­лим. Якщо ж переважать імперські тенденції, то, як вважає

605

Р ОЗДІЛ 27

американський політолог З.Бжезинський, це може постави­ти під питання її власний суверенітет, оскільки імперські витрати завжди руйнівні для держави. Такий хід подій, безу­мовно, завдасть шкоди Європі і європейській демократії. Щоб цього не трапилося, Європа й надалі сприятиме роз­витку демократії в Росії, становленню ринкової економіки й консенсусного співіснування із сусідами. Такі думки щодо Росії переважають і в американському політикумі. Водночас російсько-американським стосункам ще тривалий час буде притаманна нестабільність, спричинена змінами регіональ­ного, континентального і глобального масштабу, що стали наслідком появи переможців і переможених у "холодній війні", а також і віртуальними примарами як наслідку попе­реднього системного протистояння наддержав. Можна сподіватися, що з роками ареал імперської ностальгії у свідомості російського загалу згасатиме, як це завжди мало місце в історичній практиці після краху великих імперій.

Завдяки структурам Європейського Союзу Європа досяг­не більшої єдності, консолідації, стане самостійною у прий­нятті та реалізації рішень. Щодо США, то вони й надалі прагнутимуть до світового лідерства.

ЄС і США здійснюватимуть визначальний вплив на фор­мування нового світового порядку — демократичного і без­печного. Американці схильні його реалізувати, певною мірою, навіть за допомогою сили, європейці — ліберальним і правовим шляхом. Роль інших центрів сили у творенні но­вого світового порядку теж буде значною.

Конфліктні ситуації можуть виникнути між США і дея­кими азійськими державами (насамперед, КНР, Японією, Республікою Корея). Протистояння між ними може набути політичного забарвлення й характеру економічного та тех­нологічного суперництва. Його метою з боку суперників США, найімовірніше, буде не гегемонія у світі, а рівноправ­не партнерство, що виключатиме можливість воєнного зіткнення й ліквідації світового співтовариства. НАТО як система колективної безпеки стане важливим чинником га­рантії недопущення сповзання конфліктної ситуації зі сфери політики у площину війни.

Значні зрушення відбудуться на азійському континенті. На основі зближення культур і посилення економічних

606