Міжнародні відносини

соціальний характер економіки, глибокий демократизм суспільства та всіх його структур, високий рівень вироб­ництва тощо. Нічого цього на теренах СНД не було. Полі­тична, насильна інтеграція здатна привести лише до нового імперського утворення. Чи не тому всі рішення СНД зали­шалися нереалізованими. У цьому ж плані слід брати до ува­ги також різні рівні суспільно-політичного розвитку країн СНД. Якщо Росія у першій половині 90-х років досягла пев­них успіхів у здійсненні ринкових перетворень, то Білорусь, Туркменістан, Таджикистан навіть не приступали до рефор­мування своєї економіки на ринкових засадах.

На середину 90-х років різновекторність інтересів країн СНД стала ще очевиднішою. В організаційно-політичному плані Співдружність перетворилася на об'єднання, в якому простежуються принаймні три рівні взаємозв'язків. Пер­ший — це тандем Росія—Білорусь, який після підписання Союзного договору (2 квітня 1996 р.) поступово прямує до створення єдиної держави. Другий рівень, оснований на Ташкентському пакті 1994 р. (охоплює Росію, Казахстан, Уз­бекистан, Киргизстан, Таджикистан), передбачав співпрацю у галузі оборони. Щоправда, у 1999 р. Узбекистан заявив про припинення своєї участі у цьому пакті. Країни СНД, що вхо­дять до групи ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдо­ва) складають третій рівень Співдружності, зв'язки якого з СНД можна назвати скоріше асоціативними. До спів­робітництва з країнами ГУАМ після виходу із Ташкент­ського пакту схилявся також Узбекистан. Учасники цього об'єднання підписали низку договорів, що стосуються військово-технічного співробітництва, торгівлі, транспорту тощо. Вони дотримуються принципів двостороннього співробітництва на основі взаємовигідного партнерства і ба­гатостороннього — у випадку вирішення життєвих питань регіонального характеру (зокрема, використання нафтових ресурсів Каспійського моря і торговельного коридору "шов­ковий шлях"). Учасники ГУАМ категорично виступають проти будь-якого домінування у СНД і створення над­національних структур. Рівні, що існують у СНД, об'єктив­но свідчать про відсутність єдності й наявність конфлікт­ності у Співдружності. Більшість рішень, прийнятих на самітах керівників держав — членів СНД, не йшли далі

20 +*»

593

Р ОЗДІЛ 27

звичайних декларацій, оскільки часто-густо не узгоджували­ся з національно-державними інтересами тих чи інших країн. Так, давно виношувана ідея створення на теренах СНД зони вільної торгівлі, як показав січневий саміт 2000 р. у Москві, блокується Росією, яка не бажає втрачати моно­польних прибутків від реалізації енергоносіїв і використання їх як засобів політичного тиску.

Водночас імперські кола Росії не відмовилися від ідеї політичної інтеграції СНД під своїм керівництвом, що вик­ликає відповідну реакцію з боку інших країн Співдружності. Однак намагання здійснювати тиск на колишні союзні рес­публіки завдає шкоди й самій Росії, змушує її партнерів міняти економічну й політичну орієнтацію, дистанціюватися від неї. Така ситуація дедалі більше переконує учасників Співдружності, що СНД — не ембріон нового, а осколок старого, незграбна тінь колишньої імперії. СНД у її ниніш­ньому вигляді позбавлена будь-якої перспективи. А тому різноманітні стосунки між державами, що виникли на тере­нах колишнього СРСР, розвивалися здебільшого на двосто­ронній основі.

Нова роль НАТО: надії і тривоги

_К

рах комунізму в Європі значно вплинув на функціональне призначення і прерогативи НАТО. Альянс залишився єдиним військово-політичним блоком у світі. Час змів його суперника ОВД. Але потреба в НАТО не відпала, оскільки світ ще далекий від безпеки і за­гального миру. А стаття 6 Вашингтонського договору, яка об­межувала зону відповідальності блоку територією країн-учас-ниць і морськими районами Середземного моря та Північної Атлантики, що прилягають до них, виявилася несумісною з тими новими завданнями, які постали перед НАТО. Північноатлантичний альянс почав виконувати за нових умов миротворчі місії в конфліктних районах, які з'явилися як продукт краху комунізму. Уже в період кризи у Перській затоці (1990—1991) військові сили блоку використовувалися за межами його традиційної географічної зони. За операцією

594