Міжнародні відносини

мократії, верховенство закону і дотримання прав людини, нормально функціонуюча ринкова економіка, здатність вит­римати конкуренцію усередині єдиного ринку, відповідати всім критеріям членства. На "саміті розширення", що відбувся 12—13 грудня 2002 р. у Копенгагені, визначено 10 країн, які вступлять до ЄС у 2004 р. Це ті ж Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Кіпр, Естонія, а також Латвія, Литва, Словаччина і Мальта. До зазначеного строку ці країни мають привести свої політичні, економічні, юридичні й інсти-туційні умови у відповідність до європейських.

З 1999 р. 12 країн ЄС (Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Греція, Португалія, Фінляндія, Франція) запровадили єдину євро­пейську валюту — євро— й утворили Європейський валют­ний союз. Європейським Центральним банком (Франкфурт-на-Майні) до найменших деталей було продумано процеду­ри переходу на нову валюту, розроблено методи та інстру­менти грошово-кредитної політики валютного союзу. Пере­ваги єдиної валюти очевидні: були ліквідовані витрати на обмін національних валют, запрацювала система швид­кісних транскордонних розрахунків. До 2002 р. нова валюта існувала в безготівковій формі, а з початку 2002 р. з'явилися банкноти євро, які через кілька місяців повністю витіснили національні гроші. Євро — один із чинників подальшого об'єднання Європи. Нова валюта водночас претендує на роль світової регіональної грошової одиниці, унаслідок чого вже сьогодні почала складатися біполярна валютна система. Євро має потужну економічну основу. Сьогоднішній ЄС — це 30 відсотків світового ВВП і 20 відсотків світової торгівлі.

Наприкінці 80-х — у 90-х роках інтеграційний процес як результат дії об'єктивних чинників світового економічного й технічного прогресу почав глобалізуватися. У світі сформу­валися і діяли три потужні регіональні інтеграційні угрупо­вання — ЄС, НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю), АТЕС (Організація азійсько-тихоокеансь­кого економічного співробітництва). Наслідком їхньої взаємодії було подальше посилення глобалізації господарсь­кого життя.

Основою НАФТА (1994) стала давня співпраця між еко­номіками США та Канади. Започаткована 1989 р. АТЕС,

591

Р ОЗДІЛ 27

куди увійшли країни-учасниці НАФТА, була дещо аморфнішою групою, аніж усі інші інтеграційні об'єднання. У 2001 р. до АТЕС входила 21 країна азійсько-тихоокеансько­го регіону. В 1998 р. до асоціації вступила й Росія, після чого частка АТЕС у світовій економіці склала 55, а в зовнішній торгівлі — 54 відсотки.

АТЕС є різнорівневим господарським комплексом. Най­більш розвинуті країни АТЕС США і Японія стали локомо­тивами технічного прогресу і джерелом капіталів. На цю ж роль дедалі більше претендували Південна Корея, Тайвань, Сінгапур. Однак членами АТЕС стали й такі бідні країни, як Папуа—Нова Гвінея, В'єтнам, Перу. Різниця в доходах на душу населення між найрозвинутішими і найвідсталішими країнами АТЕС становила наприкінці XX ст. 71:1, тоді як у ЄС—5:1.

СНД у 90-ті роки

_О

дним із конфліктних регіонів стали терени колишнього СРСР. Новоутворені держави зіткнулися з непростими проблемами. Це, насамперед, виз­начення шляхів переходу до нормального, цивілізованого ринкового суспільства, подолання економічної, політичної та психологічної спадщини минулого, розв'язання міжнаці­ональних конфліктів (Карабах, Абхазія, Таджикистан), вход­ження до світового співтовариства. Співдружність незалеж­них держав (СНД), утворена 8 грудня 1991 p., розглядалася деякими лідерами країн-учасниць як своєрідний механізм уладнання проблем, що дісталися в спадщину від СРСР, дех­то із них вважав Співдружність інститутом нової інтеграції. Проте СНД не стала ні тим, ні іншим. Численні конфлікти, міждержавні тертя на просторах СНД свідчили про труднощі розлучного процесу, різну оцінку широким загалом і керівними структурами ситуації, що створилася після розпа­ду СРСР, перспектив майбутнього. З іншого боку, на пост­радянському просторі відсутні будь-які об'єктивні передумо­ви для розвитку інтеграційних процесів. Адже необхідними умовами інтеграції є насамперед приватна власність, ринок,

592