Міжнародні відносини

Готова продукція реалізувалася майже виключно на ринках РЕВ. На Захід ішла в основному сировина, що оберталося ве­ликими матеріальними втратами для країн РЕВ. Як наслідок розрив в економічному розвитку між соціалістичними і капіталістичними країнами Європи збільшувався.

У першій половині 80-х років економічне становище східноєвропейських країн погіршилося, що було законо­мірним наслідком відставання, спричиненого відсутністю надійних господарських контактів зі світом, системою екс­тенсивного розвитку, неспроможністю соціалістичного еко­номічного укладу, основаного на примусі, використати до­сягнення НТР.

У сфері зовнішньої політики соціалістична співдружність продовжувала висувати популістські плани безпеки та миру. Так, 28 червня 1983 р. Політичний консультативний комітет ОВД оприлюднив проект договору про незастосування сили між НАТО і ОВД. Однак за умов ажіотажу навколо націлень та перенацілень бойових ракет це, крім гіркої іронії, нічого більше викликати не могло. Висувалися й інші декларативні документи, знову ж таки розраховані на закріплення у пси­хології радянських людей іміджу миролюбця за Радянським Союзом. Але чи можна було реалізувати такі декларації за тих умов? Адже гонка озброєнь продовжувалася, по обидва боки берлінської стіни розміщувалися ракети, війна в Аф­ганістані не припинялася.

Кардинальні зміни в системі міжна­родних відносин у світі наприкінці XX-на початку xxiст.

Горбачовська перебудова в СРСР та нове політичне мислення

Д

о квітня 1985 р. рівень напруженості у сто­сунках Сходу і Заходу досяг критичної точ­ки. Ядерний конфлікт здавався неминучим. Щоб мати уяв­лення про масштаби гонки озброєнь у другій половині 70-х — першій половині 80-х років, досить навести такі факти: в 1979—1988 pp. СРСР, у багато разів поступаючись країнам

583

Р ОЗДІЛ 27

НАТО за розмірами ВНП, примудрився виготовити зброї більше аніж усі країни НАТО разом узяті. Зокрема, Радянсь­кий Союз випустив у 3,5 рази більше танків, у 4 рази — бом­бардувальників, у 2 рази більше винищувачів, гелікоптерів та підводних човнів аніж США. Мілітаризація та гонка оз­броєнь висвітлили економічну неспроможність СРСР та його союзників. Невиправдані військові затрати важким тягарем лягли на плечі народу. Радянський Союз, попри свою військову силу, залишався досить відсталою у технічному плані країною. Дефіцит товарів народного споживання, вза­галі характерний для соціалізму, ще більш поглибився. Гон­ка озброєнь позначилася навіть на економіці США. Ро­зуміння фатальності воєнного конфлікту змушувало обидві сторони шукати вихід із небезпечної ситуації. Устами свого нового лідера М. Горбачова СРСР дав зрозуміти Заходові, що подальші військові змагання йому не під силу. Для ра­дянської сторони цей пошук виразився у кардинальних внутрішньо- та зовнішньополітичних змінах, у новому політичному мисленні, суть якого зводилася, насамперед, до відмови від класових пріоритетів і переходу до загально­людських принципів у зовнішній політиці.

Нове політичне мислення радянського керівництва фор­мувалося довго і болісно під впливом змін у світі, які дедалі більше диктували хід суспільного розвитку. Нові технології, електроніка стали визначальними для характеристики рівня розвитку держави. Безнадійно відстали ті, хто зосередився на традиційних галузях (металургія, видобуток вугілля тощо). Виявилося, що від інформаційної революції не відгородити­ся "залізною завісою", а від арсеналів ракетно-ядерної зброї безпека не зростає. Навпаки, мілітаризація економіки і бідність населення породжують внутрішню нестабільність. Військово-стратегічний паритет, до якого весь післявоєнний період прагнув СРСР, став лише більш високим рівнем "рівноваги жаху", до краю виснажив народне господарство, мілітаризував усі сфери життя, відкинув на периферію роз­витку соціально спрямовані галузі промисловості. Ось за та­ких умов радянське керівництво почало схилятися до нового політичного мислення, що було нічим іншим, як добре забу­тим нормальним політичним мисленням демократичного представницького керівництва. Принципи нового політич-

584