М іжнародні відносини

Унаслідок такого підходу ідеологічна боротьба перемісти­лася до країн "третього світу", в яких наростали і розгорали­ся локальні конфлікти. Найбільш небезпечними конфлікта­ми локального порядку були в'єтнамська війна США та аф­ганська авантюра СРСР, де у воєнних діях безпосередньо брали участь збройні сили великих держав. Разом з тим після корейської війни обидві великі держави свідомо уникали безпосереднього бойового зіткнення своїх збройних сил. У цілому ж наростання протистояння на теренах "третього світу" призвело до глобалізації протиборства двох систем, зростання міжнародної напруженості.

Близькосхідна проблема. Позиції Сходу і Заходу

_П

ороховою бочкою планети у повоєнний період став Близький Схід, де всередині 50-х років зіткнулися інтереси великих держав. І тих і інших приваблювали насамперед багаті поклади дешевої нафти. Іншим чинником, що живив цей інтерес, було прагнення здобути там вигідні стратегічні позиції. Підвищена увага Сходу і Заходу до цього важливого регіону зумовлювалася подіями, що відбулися тут на початку 50-х років. Революція 1952 р. в Єгипті, націоналізація урядом Гамаль Абдель Насе-ра Суецького каналу в 1956 р. та англо-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту, як відповідь на цю акцію — усе це на­довго привернуло увагу великих держав до Близького Сходу. Прорадянський курс насерівського Єгипту, зміна політично го режиму в Іраку (1958) стурбували керівництво західних держав. За розпорядженням президента США Д. Ейзенхауе-ра та прем'єр-міністра Великої Британії Г. Макміллана на територію Лівану та Йорданії були введені англо-амери-канські війська. Таким чином, була реалізована доктрина Ейзенхауера, оприлюднена ще в 1957 р. Доктрина Ейзенхау-ера виходила з політики "стримування комунізму". В її ос­нові лежала ідея політичного вакууму на Близькому Сході, що з'явився там унаслідок ослаблення позицій Англії та Франції. А тому США брали на себе зобов'язання надавати

567

Р ОЗДІЛ 27

підтримку на Близькому Сході всім, хто боровся проти аг­ресії з боку будь-якої країни, яка контролювалася ко­мунізмом. Політика великих держав призвела до розколу арабського світу. Сірія, Ірак, Єгипет, ОВП (Організація виз­волення Палестини) зайняли прорадянську позицію. Са­удівська Аравія, Кувейт, Йорданія дотримувалися західної орієнтації. Однак фокусом усіх суперечностей у близь­косхідному регіоні стало арабо-ізраїльське протистояння, яке постійно підігрівалося великими державами. Ворожість арабського світу до створеної у 1948 р. на основі рішення ООН держави Ізраїль та ізраїльська політика блокування державотворчих процесів у середовищі палестинських арабів зав'язали такий вузол суперечностей, який за умов конфрон­тації розв'язати практично було неможливо. Ось чому на Близькому Сході час від часу спалахували короткі (оскільки великі держави усе ж контролювали і регулювали ситуацію на Близькому Сході, щоразу відновлюючи статус-кво як га­рант збереження миру між ними самими), але масштабні і криваві арабо-ізраїльські війни. Розв'язана арабами в червні 1967 р. війна проти Ізраїлю закінчилася для Сірії та Єгипту поразкою і значними територіальними втратами (Сінайсь-кий півострів, Голанські висоти, Західний берег Йордану то­що). Війна зав'язала ще тугіший вузол суперечностей. Спро­би СРСР і США розв'язати його власними зусиллями вияви­лися безуспішними. Так, запропонований у 1969 р. амери­канським державним секретарем Роджерсом план мирного врегулювання, в основі якого лежала ідея обміну захоплених Ізраїлем територій на всесторонню угоду, був відкинутий обома сторонами. Наступного року конфронтація на Близь­кому Сході ще більше посилилася. Єгипет розпочав бойові дії на виснаження уздовж Суецького каналу. Ізраїль відповів масованими авіаударами по території Єгипту. Радянський Союз на прохання Єгипту розмістив на його території мас­штабну систему протиповітряної оборони з обслуговуючим персоналом у 15 тис. чол. Король Хусейн завдав ударів по за­гонах ОВП і змусив їх покинути територію Йорданії. Сірійські війська, своєю чергою, вторглися в Йорданію. У відповідь Ізраїль оголосив мобілізацію, а США посилили своє військово-морське угруповання у Східному Середзем­номор'ї і заявили, що не потерплять стороннього втручання

568