Міжнародні відносини

23 жовтня 1954 p., ФРН увійшла до Західного Союзу, створе­ного в 1948 р. на основі Брюссельського договору, в якому брали участь Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди та Люк­сембург. Тепер до нього приєдналися Західна Німеччина та Італія, а сам блок дістав назву Західноєвропейського Союзу (ЗЄС).|За Паризькими угодами ФРН отримала дозвіл на фор­мування 490-тисячної армії — бундесверу. Угоди передбача­ли також ряд обмежень. Зокрема, ФРН не дозволялося мати ядерну зброю та деякі види важкої наступальної зброї. 8 трав­ня 1955 р. ФРН стала членом Північноатлантичного пакту.

Соціалістичні країни на чолі з СРСР розцінили Паризькі угоди як прямий виклик своїй безпеці, недопустиму спробу Заходу зламати баланс сил на свою користь. 11 — 14 травня на нараді у Варшаві вісім соціалістичних країн прийняли рішення про створення Організації Варшавського договору (ОВД), членами-учасницями якої стали Албанія, Болгарія, НДР, Польща, Румунія, Чехословаччина, СРСР, Угорщина. У рамках ОВД почалася ремілітаризація Східної Німеччини. Бундесвер та 200-тисячна Національна народна армія НДР доповнили високобоєздатні дивізії держав-переможниць на передній лінії обох блоків. Уся Німеччина, в буквальному розумінні цього слова, була нашпигована військами та засо­бами ведення великої війни. Небезпека воєнного конфлікту на території Німеччини різко зросла,:Розкол Німеччини по­глибився, а справа об'єднання стала ще проблематичнішою^

Утворення і діяльність ООН у перші післявоєнні роки

_А

тлантична хартія від 14 серпня 1941 р. підштовхнула до створення могутньої ан­тигітлерівської коаліції. Вашингтонська декларація від 1 січ­ня 1942 р. завершила її оформлення у вигляді Об'єднаних націй. Однак з наближенням завершення війни постала про­блема устрою післявоєнного світу, створення надійного ме­ханізму безпеки. 21 серпня — 7 жовтня 1944 р. у Думбартон-Оксі (СІЛА) відбулася конференція великих держав (СРСР, США, Англія, згодом до них приєднався також Китай).

549

Р ОЗДІЛ 27

Учасники конференції одностайно підтримали ідею ство­рення міжнародної організації і висловили загальні мірку­вання щодо її характеру та цілей. З цією метою було виріше­но скликати спеціальну міжнародну конференцію для вироб­лення статуту організації. Конференція 50 держав розпочала свою роботу 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско. 26 червня учасники форуму прийняли Статут, який набув чинності 24 жовтня 1945 р.|Цей день вважається днем ООН (Ор­ганізація Об'єднаних Націй).-_Ч У Статуті проголошувалися рівноправність усіх людей, повага до прав людини і основ­них свобод. Пізніше цей розділ документа був доповнений Декларацією прав людини, прийнятою у 1948 р. Генераль­ною Асамблеєю ООН.ІСтатут зобов'язував учасників міжна­родного співтовариства вирішувати всі суперечки мирним шляхом, дотримуватися міжнародних договорів та зо­бов'язань. Основне призначення ООН, наголошувалося у Статуті, — забезпечення загального миру та безпеки в усьо­му світі. Основними робочими структурами ООН є Гене­ральна Асамблея, яка щороку збирається на свою сесію і приймає рішення 2/3 голосів, та Рада Безпеки, що скла­дається із п'яти постійних (США, СРСР, Китай, Англія, Франція) і десяти тимчасових членів, котрі обираються стро­ком на два роки Генеральною Асамблеєю ООН/ Сьогодні місце СРСР у Раді Безпеки займає Росія.

Рада Безпеки — дуже важливий, постійно діючий орган ООН. На нього покладається відповідальність за підтриман­ня міжнародного миру та безпеки. Рішення у ньому прийма­ються на основі принципу одноголосності постійних членів і є обов'язковими для всіх членів ООН. До порушників можуть застосовуватися санкції. Однією з основних функцій Ради Безпеки є також урегулювання суперечок між державами. Крім Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки, ООН має досить розгалужену структуру різноманітних міжнародних інсти­тутів, головне призначення яких — сприяти взаємодопомозі та налагодженню' співробітництва всіх країн світу. ООН фінансується за рахунок відчислень з ВНП країн-членів. Чим більший валовий національний продукт, тим більшими ма­ють бути відчислення на рахунок ООН.\ Головні структури організації розміщені у Нью-Йорку, низка служб — у Женеві, Відні та інших містах.

550