Міжнародні відносини

Для координованої політики реалізації ялтинських та потсдамських угод союзники створили Контрольну Раду, до складу якої увійшли командувачі окупаційних військ усіх чо­тирьох зон, на які була поділена Німеччина. Однак союзни­кам не вдалося узгодити свою політику у виконанні наміче­ної програми, і єдина демократична миролюбна Німеччина не була створена. Й основною причиною цього був розкол світу, розкол Європи. Німеччина стала головним пунктом цього розколу, його каньйоном. Політико-дипломатичні кампанії навколо об'єднання Німеччини десятки років нага­дували канат, який безуспішно намагалися перетягнути обидві сторони. Ситуація склалася так, що єдина Німеччина не могла стати ані демократичною, ані соціалістичною. Будь-яка спроба силою об'єднати Німеччину вела до пору­шення європейського та світового балансу й загрожувала ракетно-ядерним конфліктом. В обстановці посилення конфронтації між Сходом і Заходом Німеччина до 1990 р. існувала у двох системних іпостасях — соціалістичній і демо­кратичній, що дало можливість наочно продемонструвати переваги і хиби обох суспільних систем: системи економіч­ної свободи і системи тоталітарного соціалізму.

Політика колишніх союзників щодо дотримання ял­тинських та потсдамських угод не була послідовною як на Заході, так і на Сході, хоча кожен вважав, що саме він, і ніхто інший їх виконує. Англія та США вважали, що німці дістали шанс прилучитися до демократії і мають оптимально його використати. Це привело до глибоких демократичних перетворень у Західній Німеччині. Західні зони через Бізонію (1946), Тризонію (1948), господарську реформу та "план Маршалла" (1948) прийшли в кінцевому рахунку до створення у 1949 р. демократичної ФРН. Східна Німеччина (окупаційна зона Радянського Союзу) поступово, але не­ухильно затягувалася до системи лівого тоталітаризму. Цей процес завершився в тому ж 1949 р. появою соціалістичної НДР. Становлення двох німецьких держав супроводжувало­ся загостренням радянсько-західних стосунків. У 1945 p., ко­ли відбувся поділ Берліна на чотири окупаційні зони, Ра­дянський Союз довго не міг змиритися з такою ситуацією. Це було викликано тим, що третину радянської зони кон­тролювали союзники. Американці й англійці відвели свої

-| ₈ 4-268

545

Р ОЗДІЛ 27

війська за демаркаційну лінію лише тоді, коли Радянський Союз погодився на поділ Берліна на чотири зони. Так з'явився Західний Берлін, який Радянський Союз вважав скалкою, що вклинилася в соціалістичне тіло. Під приводом того, що через Західний Берлін знецінені німецькі марки у великій кількості потрапляють із західних зон окупації до ра­дянської, Кремль розпочав у червні 1948 р. блокаду Західно­го Берліна, яка тривала 318 днів. Радянське керівництво ро­зуміло, що нові дойчмарки сприятимуть входженню Західно­го Берліна до західної системи. А тому радянські контрольні органи повністю перекрили погоджені раніше транспортні комунікації, що вели до Західного Берліна. Водночас ра­дянські власті заявили, що беруть на себе постачання Західного Берліна всім необхідним, насамперед продоволь­ством. Західні держави у відповідь створили ефективний повітряний міст для постачання міста. Блокада була знята лише 12 травня 1949 p., коли виявилося, що вона неефектив­на і не приносить бажаних результатів. Перша берлінська криза поглибила суперечності між великими державами у німецькому питанні. Водночас виявилося, що вирішення спірних питань шляхом переговорів цілком можливе. Тоді ж, у травні 1949 p., після першої берлінської кризи обидві сто­рони підписали угоду про вільне пересування громадян між зонами в Берліні, без усяких обмежень.

Насильне і штучне роз'єднання Німеччини стало оголе­ним нервом міжнародних відносин, негативно впливало на них, особливо в Європі. Усі повоєнні спроби загальноєвро­пейського порозуміння впиралися в розкол Німеччини. Обидві Німеччини на передовій лінії конфронтації були втягнуті в жорстке силове протиборство, очолюване США і СРСР.

Після утворення двох німецьких держав спроби обох сторін об'єднати Німеччину, перетворити її на свого союз­ника стали ще більш активними, проте як і раніше залиша­лися ілюзорними і проблематичними. Так було в 1952 p., ко­ли Радянський Союз та НДР висунули проект плану об'єднання Німеччини шляхом вільних загальнонімецьких виборів. Мирна нота СРСР від 10 березня 1952 р. закликала колишніх союзників до створення "на основі вільних ви­борів об'єднаної, нейтральної Німеччини, якій буде дозволе-

546