Болгарія

8 вересня 1946 p. був проведений референдум з питання про форму державного управління. Перед референдумом за­соби масової інформації, підвладні БРП(к), вдалися до масо­ваної атаки на монархію, яку звинувачували в тому, що вона була виразницею антинародних і фашистських тенденцій, агентурою німецького імперіалізму. Опозиційні партії також закликали голосувати проти монархії, однак це їх не зміцни­ло, а послабило, оскільки ініціатива перебувала в руках ко­муністів. Майже 95 % голосуючих висловилися за республіку, створення якої було урочисто проголошено 15 вересня 1946 р. Симеон II разом зі своїми наближеними виїхав з Болгарії.

27 жовтня відбулися вибори до Великих Народних Зборів, які мали схвалити республіканську конституцію. Цього разу списки кандидатів складалися не від ВФ загалом, а від кожної з його партій. У виборах брали участь партії не тільки ВФ, а й опозиції, яка заявила, що виборюватиме "рес­публіку народовладдя, засновану на свободі, рівності, праві власності й соціальній справедливості", не допустить прове­дення в життя "комуністичного проекту конституції, вису­нутого від імені ВФ". Підсумки виборів засвідчили, що співвідношення сил змінилося на користь БРП(к). Вона от­римала 53,1 % голосів, тоді як решта партій ВФ — 17 %. Вод­ночас опозиція здобула значну громадську підтримку, діставши близько 26 % голосів виборців, невдоволених бага­тьма заходами нової влади. У листопаді того ж року був сформований новий уряд на чолі з Г. Димитровим, в якому основні міністерства опинилися в руках БРП(к), що дало їй можливість перейти в наступ на опозиційні сили.

У травні 1947 р. комуністи закрили опозиційні газети. Слідом за цим були заарештовані Н. Петков та інші лідери опозиції. У серпні відбувся судовий процес, у ході якого Петкова звинуватили у намірі повалити законну владу на­сильницьким шляхом і засудили до смертної кари. Політич­ний терор охопив країну. За цих умов комуністична більшість парламенту позбавила опозицію мандатів, а також провела закон про розпуск і заборону опозиційної Земле­робської спілки. Водночас відбувалася "чистка" всіх партій ВФ від "ненадійних елементів", а прокомуністична орієн­тація більшості партій ВФ ставала дедалі відчутнішою. Тим самим остаточно перекреслювалися можливості суспільного

91

Р ОЗДІЛ 5

розвитку Болгарії на базі політичного плюралізму та демо­кратії.

4 грудня 1947 р. Великі Народні Збори затвердили кон­ституцію Народної Республіки Болгарії, яка по суті законо­давчо закріплювала комуністичний тоталітаризм. Визнаючи головною опорою народного господарства загальнонародну власність, вона відкидала існування приватних "моно­полістичних" об'єднань, надавала право державі націоналі-зовувати не тільки окремі підприємства, а й цілі галузі. Зберігаючи приватну власність на землю, конституція різко її обмежувала і заохочувала кооперацію. Проголошувалося запровадження планових засад у розвиткові економіки.

Початок економічного наступу на приватний капітал

_Б

езпосередньо після перевороту 9 вересня 1944 р. економічне становище Болгарії було важким, але не трагічним. Інфляція, зростання цін, падіння реальної заробітної плати, чорний ринок погіршили стано­вище майже всіх верств населення. У програмі уряду ВФ від 17 вересня 1944 р. ставилися завдання ліквідації "шкідливо­го посередництва", налагодження "суспільно організовано­го" експорту та імпорту, усунення "приватної монополії" і "паразитичної промисловості", заохочення кооперації, кон­тролю над прибутками капіталу і визначення його макси­мальних розмірів, запровадження прогресивно-прибутково-го податку, конфіскації незаконно нажитої власності тощо. За словами К. Георгієва, це був "синтез програм організацій Вітчизняного фронту". Водночас з погляду історичної пер­спективи програма відповідала потенційним намірам БРП(к) домагатися радикальної соціально-економічної пе­ребудови країни.

Після повстання 9 вересня 1944 р. у державний сектор перейшов майже весь видобуток вугілля і руд, залізничний та морський транспорт, засоби зв'язку, Болгарський народний банк, ряд підприємств важкої промисловості. Було конфіс­ковано також іноземний, насамперед німецький, капітал.

92