Р еспубліка Боснія та Герцеговина

а на початку 1993 р. співголови координаційного комітету конференції щодо колишньої Югославії С. Венс і Р. Оуен висунули план мирного врегулювання, що передбачав поділ республіки на 10 провінцій при максимальному врахуванні етнічного складу. План Венса—Оуена вимагав від сербів відмовитися від деяких амбіційних планів, зокрема утворен­ня "держави в державі", однак сербська сторона відкинула ці пропозиції. Війна тривала, особливо жорстокі бої відбували­ся в районі Сараєво.

У лютому 1994 р. розпочався новий виток розвитку боснійської кризи. Утім, після того, як Рада Безпеки ООН наприкінці травня санкціонувала бомбардування сербських військових об'єктів, яке було доручено НАТО, серби відсту­пили від Сараєво й ослабили облогу боснійської столиці. З метою контролю над ситуацією в районі Сараєво до міста введено міжнародні сили ООН, серед яких і два українські миротворчі батальйони.

1 березня 1994 р. за ініціативою США лідери мусульман і хорватів підписали угоду про утворення Мусульмано-хор-ватської федерації у Боснії та Герцеговині, а в липні того ж року А. Ізетбегович і президент Хорватії Ф. Туджман підпи­сали угоду про військовий союз двох республік. Сподіваю­чись на пом'якшення санкцій ООН, уряд СРЮ улітку 1994 р. оголосив про розрив політичних та економічних зв'язків із СРБГ і закриття спільних з нею кордонів. Своєю чергою, Р. Караджич спеціальним декретом перевів господарство на режим воєнної економіки й заявив про намір продовжувати війну до остаточної перемоги.

Подолавши суперечності в підході до балканської кризи, великі держави у серпні 1994 р. вперше виступили зі спільною ініціативою щодо врегулювання конфлікту. На Женевській конференції був вироблений план територіаль­ного поділу республіки: до Мусульмано-хорватської феде­рації мав відійти 51 % території, боснійським сербам — 49 %. В обох частинах Боснії та Герцеговини були проведені рефе­рендуми, на підставі яких керівництво Боснії та Герцегови­ни план схвалило, а керівництво боснійських сербів — кате­горично відхилило. Зусилля представників створеної в Же­неві Контактної групи з Боснії дипломатичним шляхом до­могтися зміни позицій боснійських сербів успіху не мали. У

529

Р ОЗДІЛ 26

відповідь великі держави, а також СРЮ, посилили санкції проти боснійських сербів. Авіація НАТО продовжувала завдавати удари по їхніх позиціях. Рада Безпеки ООН ухва­лила рішення про створення на території РБГ шести "зон безпеки", що перебували під захистом ООН, і "гуманітарних коридорів", які давали змогу постачати необхідним цивільне населення в оточених сербами мусульманських анклавах.

На початку травня 1995 р. мусульманські війська перей­шли до широких наступальних дій у районі Сараєво й Біхача. Наступ виявився успішним, а воєнно-політичне ста­новище в Боснії ставало дедалі сприятливішим для Мусуль-мано-хорватської федерації, війська якої влітку 1995 р. кон­тролювали майже 60 % території республіки. Бомбардування натовською авіацією позицій боснійських сербів навколо Сараєво, розгортання в Боснії багатонаціональних сил "швидкого реагування" остаточно переконали керівництво сербів у неможливості подальшого продовження війни за умов міжнародної ізоляції. На зустрічі в Женеві міністри за­кордонних справ Боснії, Сербії і Хорватії під егідою міжна­родної Контактної групи підписали документ, що визначав конституційний устрій післявоєнної Боснії та Герцеговини. Він передбачав збереження єдиної держави, що складається з двох утворень, — федерації Боснії та Герцеговини (тобто мусульманської і хорватської громад) і Республіки Сербської (сербської громади). При цьому кожне з утворень наділяло­ся правом налагоджувати "паралельні спеціальні стосунки із сусідніми країнами", сумісні із суверенітетом і територіаль­ною цілісністю Боснії та Герцеговини.

Воєнні дії тривали до 10 жовтня 1995 p., a 21 листопада в м. Дейтоні (США) керівники Сербії, Хорватії й Мусульма-но-хорватської федерації парафували угоду щодо припинен­ня вогню у Боснії і схвалили план поділу території Боснії та Герцеговини між Мусульмано-хорватською федерацією і Сербською Республікою. Інтереси боснійських сербів у Дей­тоні репрезентував президент Сербії С. Мілошевич. Дей-тонська угода, що принесла мир Боснії та Герцеговині, пе­редбачала також установлення протекторату міжнародного співтовариства над цим тринаціональним, трирелігійним державним новоутворенням. Протекторат міжнародного співтовариства в особі ООН, ОБСЄ та інших організацій

530