Республіка Словенія

Досить успішно розвивалися стосунки Словенії з Північноат­лантичним альянсом. З 1994 р. вона бере активну участь у програмі НАТО "Партнерство заради миру". У 1999 р. Люб-ляна підтримала військову акцію проти Югославії, надавши авіації альянсу свій повітряний простір. На саміті НАТО у Празі (листопад 2002 р.) Словенія отримала офіційне запро­шення на вступ до цієї організації у 2004 р.

Словенії вдалося нормалізувати двосторонні відносини з усіма колишніми республіками СФРЮ. Однак не всі пробле­ми вирішені, особливо з Хорватією, яка заперечувала проти закриття АЕС "Кршко", що будувалася двома республіками на паритетних засадах, а після розпаду Югославії залишила­ся на території Словенії. Проте найбільш складною пробле­мою виявилася демаркація сухопутного й морського кордону з Хорватією. Невелике 46-кілометрове узбережжя республіки виявилося затиснутим між Італією і Хорватією, тож судна, виходячи із словенського порту Копер, не можуть потрапити у відкрите море, не проходячи через територіальні води одно­го з сусідів. Загреб не заперечував проти такої практики, але вимагав взамін територіальних поступок на суші.

Україна була першою державою — засновницею ООН, котра визнала Республіку Словенія. У березні 1992 р. між на­шими країнами було встановлено дипломатичні відносини. Нового імпульсу розбудові політичних, торговельно-еко­номічних та гуманітарних стосунків між Україною і Сло­венією надав візит до Любляни в березні 1999 р. президента України Л. Кучми. В ході візиту підписано міжурядові угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій, повітряне сполу­чення, співпрацю у галузі поштового та електронного зв'яз­ку. У липні 2002 р. відбувся візит в Україну президента Сло­венії М. Кучана. Тоді ж підписано програму співробітництва в науково-технічній галузі між урядами двох країн на період до 2005 р. Обсяг товарообміну між двома країнами в 2001 р. був досить скромним — 60 млн дол. Перспективними напря­мами розвитку двосторонніх відносин є співпраця у галузі дерево- і металообробки, машинобудування, перевезення вантажів.

Розділ

₂₅

РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ

Розбудова македонської держави та її міжнародне визнання

_С

лідом за Словенією та Хорватією восени 1991 р. незалежність здобула й Македонія. 8 вересня у республіці відбувся референдум, 95 % учасників якого проголосувало за вихід з Югославської федерації. Попри бойкот референдуму етнічними албанцями, збори Республіки Македонія 17 вересня ухвалили декларацію про суверенітет. Процес оформлення державності де-юре завер­шився 17 листопада прийняттям конституції, яка визначала Македонію як суверенну, незалежну, демократичну й со­ціальну державу. Площа країни — 25,7 тис. кв. км, населен­ня — 2 млн чол.

Під час спалаху національних ідей, який призвів до ло­кальних конфліктів на теренах колишньої Югославії, Маке­донія, керована альянсом колишніх комуністичних лідерів і представників опозиції, стала блискучим зразком мирного, "оксамитового розлучення". 21 лютого 1992 р. керівництво республіки підписало з Белградом договір про виведення з македонської території частин Югославської народної армії, що дало змогу уникнути збройних сутичок. У квітні 1993 р. македонську державу було прийнято до ООН під назвою "Колишня югославська республіка Македонія" (КЮРМ).

Проте перед країною постали інші серйозні проблеми. Чи не найважливішою з них виявилась проблема міжнарод­ного визнання нової держави. Ще до проведення референду­му про незалежність Греція категорично виступила проти назви республіки, яка повторювала назву північної грецької провінції. Між Афінами і Скоп'є виникла також суперечка з

518