Республіка Хорватія

гий п'ятирічний термін. Зусилля парламенту й виконавчої влади спрямовано на стабілізацію економічного розвитку, зо­крема ліквідацію зовнішнього боргу країни, який збільшився з 3 млрд дол. у 1990 р. до 10 млрд наприкінці 90-х років. Еко­номіка Хорватії отримала стійку орієнтацію на імпорт. Вод­ночас можливість покривати зовнішню заборгованість за ра­хунок власних валютних резервів постійно скорочувалась (у 1995 р. - 63 %, в 1996 р. - 48 %, у 1997 р. - 35 %).

Дефіцит державного бюджету в 4 млрд кун (понад 1 млрд німецьких марок) у 1999 р. уряд безуспішно намагався по­крити за рахунок приватизації. Як зауважували з цього при­воду опозиційні хорватські економісти, все, що мало хоч якийсь попит у країні, було вже розпродано. Унаслідок но­менклатурної приватизації державна власність опинилася в руках 200 сімей, тісно пов'язаних з правлячим режимом. Що ж до великих промислових об'єктів хорватської економіки, то іноземний капітал не поспішав з їх купівлею. Через пану­вання в економіці країни номенклатурних кланів, наближе­них до режиму Ф. Туджмана, низький рівень демократичних свобод і правових гарантій Хорватія мала рейтинг високого ризику інвестування коштів. Покриття дефіциту бюджету пов'язувалося з продажем хорватських телекомунікацій та з додатковою грошовою емісією. У цілому ж, за оцінками ек­спертів, Хорватії знадобиться ціле десятиліття, щоб вийти на рівень 1990 р. за основними соціально-економічними показ­никами.

У грудні 1999 р. помер Ф. Туджман, якого Захід звинува­чував в авторитаризмі й обмеженні демократичних прав і свобод. На парламентських виборах у січні 2000 р. перемог­ла лівоцентристська коаліція у складі шести партій. Тим са­мим було покладено край дев'ятирічному пануванню ХДС. Представник лівоцентристської коаліції, колишній перший прем'єр незалежної Хорватії, Степан Месич дістав підтримку електорату і в ході президентських виборів у лютому 2000 р.

Зусилля президента С. Месича та урядової коаліції прем'єра І. Рачана були спрямовані на ліквідацію спадку соціалістичної системи й демократизацію політичного життя, побудову демократичного капіталізму й інтеграцію країни до європейських структур і НАТО. Одним із перших кроків на цьому шляху стало співробітництво офіційного Загреба з

509

Р ОЗДІЛ 23

Міжнародним трибуналом у Гаазі у розслідуванні злочинів на території колишньої Югославії. На вимогу гаазького проку­рора К. дель Понте у 2001 р. трибуналу було видано колиш­нього командира корпусу "Дрина", генерала Р. Крстича (за­суджений до довічного тюремного ув'язнення) і генерала Д. Тадича (засуджений до 20 років ув'язнення). Кроком до західної демократії слід вважати заяви керівництва рес­публіки про необхідність якнайшвидшого повернення до Хорватії 200 тис. сербів, які у 1995 p., по суті, були вигнані хорватськими військами з країни. На думку президента С. Месича, вирішення цього болючого питання має стати "мостом співробітництва" з Сербією і сприяти стабілізації геополітичної ситуації на Півдні Європи.

Зовнішня політика

_Р

еспубліка Хорватія є повноправним чле­ном ООН і ОБСЄ, прагне інтегруватися до Євросоюзу й НАТО, і досягла у цьому певних успіхів. У листопаді 1996 р. вона стала членом Ради Європи, а в січні 1998 р. війська ООН були виведені зі Східної Славонії й, та­ким чином, мирним шляхом була остаточно відновлена те­риторіальна цілісність Хорватської держави. Республіка підтримала операцію НАТО проти Югославії в період ко-совської кризи 1999 p., відкривши для авіації альянсу свій повітряний простір. Однак на Празькому саміті трансфор­мації (листопад 2002 р.) Хорватія не дістала запрошення на вступ до НАТО, хоча й розраховувала на це. її не включено й до списку десяти європейських держав, що у травні 2004 р. стали новими членами Євросоюзу. \

5 грудня 1991 р. Сабор Республіки Хорватія визнав дер­жавну незалежність України, а Україна, першою з країн— членів ООН, 11 грудня того ж року визнала державну неза­лежність Хорватії. Дипломатичні відносини між Україною і Хорватією було встановлено в лютому 1992 р. У травні 1991 p., в ході офіційного візиту до Києва глави парламенту Республіки Хорватія Ф. Туджмана, було підписано міжуря­дову Угоду про торговельно-економічні відносини й науко-

510