Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
газін 2 частина.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6.48 Mб
Скачать

Югославія

національностей в Косово, за інформацією зарубіжних ЗМІ, були вбиті, більше тисячі — зникли безвісти.

У жовтні 2000 р. за підтримки ОБСЄ у провінції відбулися муніципальні вибори. Оскільки серби бойкотували цю акцію, перемогу на виборах здобула партія І. Ругови — Демократич­ний союз Косово. У листопаді 2001 р. відбулися вибори до асамблеї (скупщини) Косово, де за сербами було зарезервова­но 10 із 120 депутатських місць (іншим меншинам також виділено 10 місць). Більшість депутатських мандатів вибороли албанські партії: Демократичний союз Косово (47 мандатів), Демократична партія Косово (26 мандатів), Альянс за май­бутнє Косово (8 мандатів). Сербська коаліція "Повернення" утворила фракцію у складі 22 депутатів. У березні 2002 р. І. Ру­тову було обрано першим президентом цього краю, новоство-рений уряд очолив Б. Реджеп.

Як центральні, так і місцеві органи влади разом з місією ООН у Косово намагалися покласти край насиллю, розгулу злочинності, тероризму, торгівлі наркотиками тощо. У 2002 р. розпочато реалізацію плану повернення 250 тис. біженців, але частина косовських албанців всіляко перешкоджала по­верненню сербів до своїх домівок. Тож процес мирного вре­гулювання виявився надто складним і тривалим.

Югославська федерація:

проблеми остаточного розмежування

К

рах режиму Мілошевича посилив відцент­рові тенденції у "третій Югославії". Убез­печивши Чорногорію від інтервенції сербських військовиків, президент М. Джуканович обрав еволюційну тактику унеза-лежнення країни. Найпринциповішим кроком чорногорсь­кого лідера та його команди стало переведення грошового обігу в республіці спочатку на німецьку марку, а згодом — євро. Наступним кроком Подгориці став бойкот уряду СРЮ як "нелегітимного" й підготовка до проведення референду­му щодо подальшого перебування Чорногорії у складі юго­славської федерації.

Водночас розпочався переговорний процес між представ­никами Белграда, Подгориці і федерального центру, що

501

Р ОЗДІЛ 22

відбувався за посередництва представника Євросоюзу X. Со-лани. На заключному етапі переговорів, 14 березня 2002 p., було досягнуто компромісу, закріпленого в документі під назвою "Вихідні основи врегулювання відносин Сербії і Чорногорії". Питання про відокремлення Чорногорії зніма­лося з порядку денного, а проведення референдуму про не­залежність республіки відкладено на три роки. Упродовж трирічного процесу розлучення замість СРЮ створювалася "державна співдружність Сербії і Чорногорії". Державне но­воутворення зберігало єдину міжнародну правосуб'єктність, одне місце в ООН і міжнародних організаціях, що займалось почергово представниками Сербії і Чорногорії.

Устрій цієї конфедерації мав регламентуватися Консти­туційною хартією, яку до кінця 2002 р. так і не змогла підго­тувати спеціальна комісія. Під спільною надбудовою у співдружності зберігалися дві окремі економічні системи з різними валютами (в Чорногорії — євро, в Сербії — динар), з власною торгівлею і митною політикою. Водночас передба­чалася "гармонізація" їх економіки відповідно до стандартів ЄС, який наділявся функціями гаранта цього процесу й арбітра в суперечках між республіками. Члени співдружності мають право через три роки вийти з неї. Таке розмежування "третьої" югославської федерації у травні 2002 р. було схва­лене Союзною Скупщиною. Отже, стан напіврозпаду СРЮ, у якому країна перебувала останні кілька років, було, по суті, інституалізовано й закріплено режимом, за яким можливі обидва варіанти наступного розвитку: і поява двох незалеж­них держав, і зміцнення їх спільності. Зрештою, трирічна відстрочка в остаточному вирішенні югославської кризи да­ла можливість виграти час й уникнути зайвої напруженості.

Утім, наприкінці 2002 р. Сербія і Чорногорія опинилися в конституційній кризі. Вона була викликана провалом пер­ших і повторних президентських виборів у Сербії, оскільки кожного разу в них брало участь менше половини виборців. Не було обрано й президента Чорногорії у грудні 2002 р. Як­найшвидше розв'язання цієї кризи сприятиме стабілізації не тільки політичного клімату в цих балканських республіках, а й геополітичної ситуації в регіоні.

502

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]