Югославія

штабних торгово-економічних санкцій, нова Югославія не змогла використати створені на попередньому етапі переду­мови для ефективної системної трансформації та успішного соціально-економічного розвитку. Країна опинилася в цілковитій ізоляції. Були заблоковані всі транспортні й тран­зитні перевезення, закриті всі морські гавані й сербські пор­ти на Дунаї, перекриті газопроводи, заморожені кошти сербських фірм, організацій і банків на закордонних рахун­ках, експорт та імпорт товарів був майже повністю блокова­ний, припинилося будь-яке інвестування в економіку СРЮ. До грудня 1992 р. обсяг виробництва скоротився майже удвічі, інфляція перевищила 7000 % на рік. Посилилося соціальне розшарування суспільства.

За умов дії економічних санкцій, загального спаду вироб­ництва державні видатки постійно перевищували доходи. Кредитно-грошова та бюджетна політика СРЮ мала до по­чатку 1994 р. інфляційний характер. Держава покривала свої витрати в основному за рахунок грошової емісії. Наслідком такої політики було переростання традиційно високої інфляції в гіперінфляцію. У 1992 р. роздрібні ціни зросли у 100 разів, а восени 1993 р. вони щодня збільшувалися на 10— 20 %. Фінансова система країни розвалювалася. Німецька марка фактично витіснила національну валюту — динар. Надзвичайно важкий стан економіки спричинив різке зни­ження життєвого рівня населення. Середньомісячна за­робітна плата на початку 1994 р. не перевищувала 15 дол., а розмір пенсій становив 4 долари. За рівнем життя СРЮ опи­нилася на останньому місці у Європі. Для значної частини населення настав період боротьби за звичайне виживання.

Основні виробничі потужності залишалися в руках держави. На приватний сектор припадало близько 7 % фондів країни й 10 % зайнятих. Загалом, господарські реформи в СРЮ були призупинені, закони про прива­тизацію, прийняті в Сербії у 1991 p., а в Чорногорії у 1992 p., реалізовувалися вкрай повільно. Структурні зміни в еко­номіці були незначними. Жорстке державне управління економікою здійснювалося шляхом адміністративних заходів надзвичайного характеру. Спроби "поступової фінансової стабілізації" в 1993 р. мали поверховий характер і не поліп­шили становища.

495

Р ОЗДІЛ 22

Лише в січні 1994 р. у СРЮ почалося здійснення програ­ми економічної стабілізації та грошової реформи. Запровад­жено новий динар, що став конвертованим. Водночас зведе­но до мінімуму грошову емісію, запроваджено нову, жорсткішу систему стягування податків. Різко зменшилося суспільне споживання, скоротилися витрати держави на соціальні потреби.

Здійснення програми економічної стабілізації протягом 1994—1995 pp. дало позитивні наслідки: знизилася інфляція, почалося піднесення економіки, стабілізувались ціни на то­вари першої необхідності тощо. У 1994 р. суспільний про­дукт збільшився на 5,5 %, а в 1995 р. — на 6,6 %.

Припинення війни в Боснії та Герцеговині, укладення Дейтонських і Паризьких мирних угод та Основного догово­ру про Сремсько-Баранську область, рішення Ради Безпеки ООН про пом'якшення економічних санкцій щодо СРЮ створили умови для поступового економічного відродження Сербії та Чорногорії. У листопаді 1995 р. оприлюднена Про­грама економічної стабілізації, що передбачала деяку лібе­ралізацію економічної політики: обмежено адміністративні методи господарювання, запроваджено елементи ринкової економіки, демократизовано відносини власності, створюва­лися умови для іноземних інвестицій. Однією з передумов успішної реалізації програми стала нормалізація відносин з колишніми югославськими республіками і світовим співто­вариством у цілому. У жовтні 1996 р. остаточно скасовано економічні санкції ООН щодо СРЮ, яка реінтегрувалася до міжнародних структур (ООН, ОБСЄ, МВФ, МБРР та ін.).

До кінця 1996 р. у СРЮ тривав спад виробництва, зроста­ли ціни, знижувався життєвий рівень. У Чорногорії, яка здо­була статус вільної економічної зони, соціально-економічна ситуація була дещо стабільнішою. Здійснення реальних еко­номічних перетворень розпочалося навесні 1997 р. Уже до літа в Чорногорії було приватизовано 90 % підприємств, а в Сербії прийнято низку законів, спрямованих на пристосу­вання економічної системи до ринкових методів господарю­вання (про іноземні інвестиції, про трансформацію форм власності, про засади податкової системи та ін.). Наприкінці року в СРЮ намітилося зростання виробництва та експорту, збільшився обсяг торгівлі із західноєвропейськими країнами.

496