Югославія

Політичні процеси у "третій Югославії"

_У

день офіційного створення Союзної Рес­публіки Югославії, 27 квітня 1992 p., була прийнята її Конституція, яка проголосила СРЮ федерацією двох республік: Сербії (в її складі два краї — Воєводина і Косово) і Чорногорії (площа новоутвореної держави — 102,2 тис. кв. км, населення — 20,5 млн чоловік). Федераль­ний парламент СРЮ (Народна Скупщина) складається з двох палат — Віча громадян і Віча республік. Повноваження Президента СРЮ, який обирається союзною Скупщиною, дуже незначні в порівнянні з правами республіканських лідерів. Панівну роль у федерації посіла Сербія, територія якої становить 86 % території країни.

Протягом 1992 р. завершилось організаційне оформлення різних політичних течій. Правляча Соціалістична партія Сербії (СПС) консолідувалася навколо президента С. Міло-шевича і на травневих виборах 1992 р. до Скупщини СРЮ здобула переконливу перемогу. Національно-демократична течія була представлена Сербським рухом оновлення (СРО) на чолі з В. Драшковичем, а націоналістичні сили репрезен­тувала Сербська радикальна партія (СРП), лідером якої був В. Шешель. Поміркованих демократів (лібералів) очолював відомий югославський письменник і громадський діяч Д. Чосич, обраний 15 червня 1992 р. президентом СРЮ.

У другій половині 1992 р. ці політичні угруповання роз­горнули запеклу боротьбу за владу. СРО, апелюючи до національних почуттів сербів, закликав їх усіма засобами бо­ротися за Велику Сербію та всі території, на яких мешкають серби, й обіцяв відродити демократію, культурні традиції сербського народу, православну релігію, приватну власність тощо. СРП закликала до встановлення сильної влади на всіх рівнях, об'єднання сербських земель, проведення жорсткої політики щодо Заходу, ліквідації усіх "зрадницьких партій" всередині країни. Д. Чосич обстоював демократичні рефор­ми, помірковану політику у сфері міжнаціональних сто­сунків й помірковану зовнішню політику, а на посаду прем'єр-міністра СРЮ запропонував М. Паніча — амери­канського підприємця сербського походження, кандидатура якого була схвалена Скупщиною.

491

Р ОЗДІЛ 22

Напередодні дострокових федеральних і республікансь­ких виборів, намічених на грудень 1992 p., сербська опозиція об'єдналася в Демократичний блок — Демократичний рух Сербії (ДЕПОС), проте не змогла домовитися про єдину кандидатуру на посаду президента Сербії. А відтак перемогу на виборах здобув лідер сербських соціалістів С. Мілошевич. Представники СПС, що мала комуністичні корені, дістали більшість місць у Скупщині Сербії (101 мандат). Значну кількість місць здобули також СРП (73) і СРО (50). Підсум­ки виборів засвідчили підтримку електоратом нової Юго­славії політичних діячів, які стояли на антизахідних, націоналістичних позиціях. Помірковані демократи зазнали поразки. М. Паніч пішов у відставку, а союзна Скупщина увільнила з посади президента СРЮ Д.Чосича. Новим пре­зидентом югославської федерації став соціаліст Зоран Ліліч, підтриманий коаліцією сербських соціалістів і радикалів. Фактично влада була зосереджена в руках С. Мілошевича і правлячої Соціалістичної партії Сербії. Посилився тиск на опозицію в особі Сербського руху оновлення.

Незважаючи на катастрофічний стан економіки, парла­ментські та президентські вибори в Сербії 20 грудня 1993 р. знову завершилися перемогою СПС. Правляча партія забез­печила собі половину місць у республіканському парламенті (123 мандати). Соціалісти набагато обійшли як демократич­ну опозицію, представлену коаліцією ДЕПОС В. Драшкови-ча, так і націоналістів з Радикальної партії В. Шешеля. Пре­зидентом Сербії знову став С.Мілошевич, який вніс суттєві зміни до своєї внутрішньої і зовнішньої політики. Почалося здійснення програми економічної стабілізації, грошової ре­форми, різко зменшено асигнування на соціальні потреби. У галузі зовнішньої політики керівництво СРЮ проводило ре­алістичний курс, на якийсь час відмежувалося від гасла "всі серби — в одній державі", намагалося встановити контакти з лідерами Хорватії, Хорвато-мусульманської федерації у Боснії та Герцеговині, представниками міжнародних ор­ганізацій з метою розв'язати мирним шляхом питання про статус сербського населення в сусідніх державах.

Припинення війни в Боснії та Герцеговині, укладення Дейтонських і Паризьких мирних угод й остаточне скасуван­ня з жовтня 1996 р. економічних санкцій щодо СРЮ сприя-

492