Югославія

Криза економічної та політичної системи

_С

мерть Тіто 4 травня 1980 р. прискорила економічну й політичну кризу Югославії. Почалась агонія суспільної системи в цілому. Виявилося це передусім у сфері економіки. Безпосередніми причинами заго­стрення ситуації були низька економічна ефективність госпо­дарства, зростання світових цін на енергоносії та сировину, а також збільшення зовнішньої заборгованості. З року в рік зни­жувалася продуктивність праці. Постійно зростала інфляція, яка до 1989 р. переросла у гіперінфляцію. Скорочувались усі види споживання, особливо інвестиційного. Помітно знизив­ся життєвий рівень населення, що виявилось у зменшенні ре­альної заробітної плати, скороченні роздрібного товарообміну, зростанні соціальної диференціації, збільшенні кількості без­робітних (1,2 млн), активізації страйкової боротьби, зростанні соціально-політичної напруженості.

Керівництво країни, зіткнувшись із загальною кризою, розпочало проведення нової серії економічних реформ. З 1983 по 1988 р. цей процес характеризувався постійними ко­ливаннями, тому суттєвих змін в економіці не відбулося. П'ятирічний план 1980—1985 pp. за основними показниками не був виконаний. Дедалі очевиднішою ставала неефек­тивність системи "об'єднаної праці" й заснованої на ній так званої договірної економіки. Численні страйки охопили країну. У 1984—1985 pp. розгорнулася дискусія у СКЮ про становище в партії та її роль у суспільстві.

Загострення національної проблеми перетворилося на вісь політичного життя країни. У 1981 р. розпочалося одне з перших затяжних міжнаціональних зіткнень у Югославії — події в автономному краї Косово, де вибухонебезпечна ситу­ація виникла ще в перші повоєнні роки. Вільний режим пе­реселення албанців до Косово викликав необхідність спів­існування людей різних національностей, релігій і культур. Стійкість традиційних укладів соціально-політичного життя албанців ускладнювала проблему їх співіснування із серба­ми, які з давніх-давен населяли Косово. Конституція 1974 р. наділила автономний край Косово правами, які, практично, зрівняли його з республіками. Ситуація різко загострилася в 1981 p., коли під впливом виступів албанських студентів

485

Р ОЗДІЛ 22

університету Пріштини албанський національний рух швид­ко радикалізувався. Почалися постійні сутички між албансь­кою і сербською громадами краю. Частина сербського населення змушена була залишити небезпечну територію і переселитися до Сербії. Практично, 80-ті роки в Югославії минули під знаком міжнаціональних зіткнень у Косово.

Наслідком економічних, політичних та ідеологічних супе­речностей у розвитку югославського суспільства стала глибо­ка криза федерації. Загальна ситуація у країні ускладнювалася з кожним роком. У 1987 р. інфляція досягла 170 %, а наступ­ного року — 300 %. Зовнішній борг перевищив 20 млрд дол. Загострилися соціальні суперечності: у 1987 р. було зареєстро­вано понад 1,5 тис. страйків. Дедалі виразніше проявлялася криза суспільно-політичної системи, скорочувалася чи­сельність СКЮ, падав її авторитет у суспільстві. Загострюва­лися міжреспубліканські і міжнаціональні суперечності. Ко-совська проблема викликала відродження сербського націоналізму.

У правлячій партії і суспільстві посилилася боротьба між консерваторами і реформаторами. У травні 1986 р. X з'їзд СК Сербії обрав новим керівником республіканської парторганізації Слободана Мілошевича. Підтримуючи анти-албанську кампанію, Мілошевич майбутнє югославської фе­дерації бачив у зміцненні централізму шляхом обмеження автономії Косово та Воєводини. Представники Сербії у за­гальнонаціональних органах зініціювали рішучі дії у плані реалізації соціально-економічної реформи й створення пере­думов виходу з кризи. Після "всенародного обговорення" до конституції 1974 р. внесено поправки, метою яких було підвищення ролі загальнофедеративних органів у всіх сферах життя югославського суспільства. Започатковано курс на створення у країні відкритої ринково-планової економіки на базі суспільної власності на засоби виробництва, соціаліс­тичного самоврядування і демократизації суспільно-полі­тичного життя.

У березні 1989 р. поправками до конституції СР Сербії автономні краї Косово та Воєводина позбавлялися консти­туційних законодавчих, виконавчих і судових функцій, яки­ми вони були наділені за конституцією 1974 р. Тоді ж сфор­мовано новий уряд СФРЮ на чолі з Анте Маркевичем, який

486