Югославія

прийнято новий, більш демократичний виборчий закон, розширено свободу віросповідання, особисті права і свободи громадян.

Після смерті Сталіна відновлено дипломатичні відносини з СРСР, остаточна нормалізація яких відбулася з підписан­ням Белградської декларації 1955 р. Проте на відміну від країн соціалістичного табору Югославія проводила незалеж­ну зовнішню політику. Відмовившись увійти до військово-політичних блоків НАТО і Варшавського договору, ФНРЮ стала ініціатором проведення міжнародної конференції 23 позаблокових країн, що відбулася в Белграді у вересні 1961 р. І надалі Югославія залишалася одним із визнаних лідерів ру­ху неприєднання. Водночас вона досить успішно балансува­ла між Сходом і Заходом. Югославські спостерігачі з'явили­ся в РЕВ, розширилися торговельні зв'язки з країнами соціалістичної співдружності, зріс обсяг поставок у Юго­славію дешевої радянської сировини. Водночас Югославія користувалася преференціями від ЄЕС. Югославські товари не обкладалися митом у країнах "Спільного ринку". Юго­славія слугувала резервуаром дешевої робочої сили для роз­винутих країн Західної Європи, перетворилася на об'єкт туризму для їхніх громадян.

Метаморфози самоврядного соціалізму

_У

середині 50-х років "самоврядування" було запроваджене на залізниці, підприємствах зв'язку, в оптовій торгівлі, на міському транспорті, в кому­нальних службах, у сфері освіти, культури, охорони здоров'я та соціального забезпечення. Проте аж до 1957 р. до компе­тенції самоврядних органів підприємств не входило розв'язан­ня скільки-небудь важливих господарських питань, а з колек­тивних рішень не випливала персональна відповідальність. Таке самоврядування означало не зміну форми власності, а лише її дещо ліберальніше функціонування, й тому цілком уписувалося в систему тоталітарної держави.

У наступні роки в Югославії було здійснено ряд заходів з метою зміни структури органів планування народного гос-

479

Р ОЗДІЛ 22

подарства, банків і кредитної системи, а також системи роз­поділу коштів господарських підприємств. Реорганізація державного управління завершилася впровадженням у 1955 р. так званої комунальної системи. Комуна (громада) стала не тільки політичною, а й суспільно-економічною одиницею югославського суспільства. У 1957—1958 pp. трудові колек­тиви й адміністрація підприємств здобули право самостійно розпоряджатися заробленими коштами.

Запровадження обмеженого "робітничого самоврядуван­ня", розширення господарської самостійності підприємств, іноземні позики й кредити, використання новітніх за­рубіжних технологій, а також значні капіталовкладення за­безпечили в 1953—1960 pp. щорічний приріст промислової продукції на 13,7 %. Це були чи не найвищі показники у світі.

Певні успіхи були досягнуті і в сільському господарстві. У середині 50-х років основним виробником сільгосппродукції стало приватне господарство. У соціалістичному секторі (економії, аграрно-промислові комбінати) у 1965 р. перебу­вало лише 14 % земельних угідь, 9 % худоби, зате 90 % трак­торів, що змушувало приватних власників кооперуватися з цими господарствами. У цілому ж темпи зростання вироб­ництва сільгосппродукції були значно нижчими, аніж у про­мисловості. На початку 60-х років приблизно 20 % потреб країни у хлібі задовольнялося за рахунок імпорту.

Проте досягнуті успіхи були короткочасними. Основи для довготривалої перспективи не було. Звідси постійні коректи­ви й метушня задля удосконалення системи. Відповідно до законів 1957 й 1961 pp. відмінявся контроль за підприємства­ми з боку місцевих властей. Мета — підштовхнути ініціативу. Ефект виявився протилежним: весь прибуток пішов на спо­живання. Причини такого становища крилися у відсутності приватної власності та ринкової економіки, будь-якого інте­ресу до нагромадження капіталу з метою модернізації вироб­ництва. Нікого не турбувала проблема конкуренції, оскільки її не існувало як такої. Негативно впливали на економічну ситуацію метання правлячої верхівки, що проявлялося в калейдоскопі чергових, нерідко суперечливих, установок, які не давали очікуваних результатів. З іншого боку, будь-які демократичні прояви й надалі обмежувалися тоталітарною системою.

480