Югославія

Проте Сталін, маючи намір дати урок керівництву інших країн народної демократії, переніс обговорення югославсько­го питання в Інформбюро. На Бухарестській нараді країн-учасниць (червень 1948 р.) було прийнято резолюцію, в якій містилися звинувачення керівників КПЮ у закулісній кри­тиці ВКП(б) і СРСР, невизнанні марксистської теорії тощо. Таким чином, конфлікт переріс у відкриту політико-ідео-логічну війну. Улітку 1948 р. в СРСР і країнах народної де­мократії була розгорнута широка антиюгославська кампанія.

V з'їзд КПЮ (липень 1948 р.) відхилив резолюцію Інформбюро й водночас заявив про своє прагнення ліквіду­вати розходження з ЦК ВКП(б) та з Інформбюро. Більша ча­стина членів КПЮ і безпартійних громадян підтримали своє керівництво. Кампанія проти "інформбюровщини", що роз­горнулася у країні, поляризувала югославське суспільство, створила атмосферу нагнітання напруженості й підозрілості. Увійшли в практику адміністративні методи керівництва економікою, посилилися репресії проти політичних супро­тивників. У січні 1949 р. проголошено курс на масову колек­тивізацію сільського господарства. Чисельність СТК зросла з 1318 у 1948 р. до 6668 у 1950 р.

Погіршення відносин з Радянським Союзом і країнами народної демократії змусило югославське керівництво шука­ти підтримки капіталістичних держав. У липні 1948 р. США і Югославія уклали угоду про звільнення "заморожених" у США югославських активів та майна на суму 47 млн доларів. Водночас були врегульовані претензії з приводу націона­лізації Югославією американської власності (США отрима­ли компенсацію у розмірі 17 млн доларів), а також проведені взаємні розрахунки за ленд-лізом.

У 1949 р. взаємні звинувачення між керівництвом Юго­славії і країн радянського блоку посилились. Наприкінці ве­ресня радянський уряд денонсував радянсько-югославський союзний договір. Прикладові СРСР наслідували всі країни народної демократії. Югославія опинилася в економічній блокаді, що підштовхнуло її до розширення торговельно-економічних зв'язків із західними країнами.

Чергові звинувачення на адресу КПЮ містилися в резо­люції наради Інформбюро, що відбулася в Будапешті у лис­топаді 1949 р. У документі, зокрема, стверджувалося, що

475

Р ОЗДІЛ 22

югославське керівництво встановило у країні антико­муністичну поліцейську диктатуру фашистського типу і є наймитом імперіалістичної реакції. Це призвело до остаточ­ного розриву відносин Югославії з СРСР і країнами народ­ної демократії, хоча формально дипломатичні зв'язки між ними усе ж не були розірвані. Після появи будапештської ре­золюції керівництво КПЮ відійшло від своєї "оборонної" позиції й розгорнуло широку кампанію проти Радянського Союзу та його сателітів. Воно звинувачувало сталінське керівництво в переродженні соціалізму в державно-капіта­лістичну систему, в догматичній ревізії марксизму-ленініз-му, бюрократизації партії і країни.

Югославсько-радянський конфлікт, який досяг у 1949— 1953 pp. свого апогею, помітно вплинув на Югославію. Змінилося геополітичне становище ФНРЮ: з активного чле­на табору народної демократії Югославія перетворилася на країну, йому об'єктивно протилежну. Конфлікт став потуж­ним імпульсом для зростання жорстокості комуністичних режимів, становлення адміністративно-командної системи, форсування соціалістичних перетворень як у Югославії, так і в інших країнах соціалістичного табору. У самій Югославії різко зросла внутрішньополітична напруженість. Для вижи­вання необхідно було внести зміни в зовнішню і внутрішню політику країни.

Суспільна криза початку 50-х років і перехід до самоврядного соціалізму

_Н

а зламі 40—50-х років у ФНРЮ тривало будівництво соціалізму за радянським зраз­ком. Широко використовуючи методи примусу, комуністи "залучали" селян до кооперативів, які багато в чому нагадува­ли радянські колгоспи. У 1950 р. у країні діяло 6,7 тис. СТК, які обробляли 2,6 млн га землі (20 %). Існувала система обов'язкових поставок зерна та інших продуктів. У 1950 p., через велику посуху й пасивний опір селян примусовій ко­лективізації, у країні було зібрано вкрай низький урожай. Водночас "друга націоналізація" 1948 р. й надцентралізація в

476