Югославія

Вирішальні політичні події розгорнулися в серпні J 945 p. Тимчасовий уряд під тиском СІЛА та Великої Британії на­решті прийняв рішення про розширення АВНВЮ і виніс на його обговорення проекти виборчих законів. До складу АВНВЮ були введені 36 депутатів довоєнної скупщини (1/10 частина її чисельності). 5—7 серпня на з'їзді Народно-визвольного фронту Югославії він був перейменований у Народний фронт (НФ). З'їзд ухвалив програму, в якій декла­рувалося не тільки визнання "приватної власності й приват­ної ініціативи", а й містилися обіцянки щодо підтримки се­редніх верств у їхній господарській діяльності. Водночас у документі проголошувалася необхідність експропріації бур­жуазії і створення сильного державного сектора, обстоюва­лися принципи планового ведення господарства. Керів­ництво компартії наполягало також, щоб лідери всіх партій публічно заявили про визнання керівної ролі КХІЮ.

7 серпня відкрилася III сесія АВНВЮ, яка незабаром проголосила себе Тимчасовою народною скупщиною (ТНС). 81 % депутатів ТНС були представниками компартії. Скуп­щина прийняла 13 законів, у тому числі виборчий, про пока­рання за злочини проти держави, про перехід усіх рудних багатств країни у власність держави. Декрет про аграрну реформу передбачав ліквідацію великого землеволодіння і встановлював максимальний розмір земельних наділів на селянську сім'ю у розмірі 25—35 га оброблюваної землі або 45 га усіх сільськогосподарських угідь. Землі поміщиків і ка­толицької церкви підлягали відчуженню за компенсацію від держави. Ділянки землі, отримані безземельними чи малозе­мельними селянами на правах приватної власності за викуп, протягом 25 років не підлягали продажу, розподілу, заставі чи здачі в оренду. Для перерозподілу землі створювалися аг­рарні комісії.

Відкрите й запекле зіткнення опозиції в особі ДП і про­комуністичної більшості Скупщини відбулося під час обго­ворення законопроектів про порядок виборів депутатів до Установчої Скупщини й покарання за злочини проти держа­ви. Опозиція заперечувала повноваження народних коміте­тів, відмовляючись довірити їм підготовку й проведення виборів, протестувала проти переслідувань четників та порушень демократичних прав і свобод, звинувачувала

469

Р ОЗДІЛ 22

комуністів у встановленні терористичного режиму. Керівництву ДП не вдалося створити достатньо широку ан­тикомуністичну опозицію у ТНС, її фракція залишила засідання Скупщини, а лідер партії М. Грол подав у відстав­ку з посади заступника прем'єр-міністра. Мета цього демар­шу полягала в тому, щоб попередити громадськість і лідерів європейських держав про загрозу комуністичної диктатури в Югославії. Фактично ці події означали поразку антико­муністичної опозиції.

Встановлення комуністичної диктатури. Будівництво соціалізму "по-радянськи"

_Н

а початку вересня 1945 р. у зв'язку з вибо­рами до Установчої Скупщини політична боротьба в країні ще більше загострилася. Очолювана М. Гролом "об'єднана опозиція" заявила про відмову брати участь у виборах. Вона вимагала прийняття демократичнішо-го виборчого закону й звинуватила комуністів у проведенні політики терору та залякування виборців. Бойкотувати вибо­ри закликав віруючих і католицький єпископат. Посилився тиск на уряд Тіто з боку Англії та США, які звинувачували його в порушенні досягнутої раніше угоди щодо створення об'єднаного уряду, встановленні "однопартійного режиму", систематичному порушенні демократичних прав і свобод громадян. Проте, спираючись на підтримку СРСР, уряд Тіто відкинув звинувачення. Комуністи організували маніфестації на підтримку політики Тимчасового народного уряду.

На виборах 11 листопада 1945 р. Народний фронт висту­пив з єдиним списком кандидатів. З майже 8,4 млн виборців у виборах взяли участь 7,4 млн, 90 % із них проголосували за кандидатів НФ ("список Тіто"). Опозиція зібрала 9,5 % го­лосів. Результати виборів викликали у країні неоднозначну реакцію. КПЮ розцінила їх як вияв широкої народної підтримки НФ, політики Тимчасового уряду на чолі з Тіто. Лідери опозиції звинувачували комуністів у фальсифікації підсумків голосування й відмовились визнати їх законними. Наслідки виборів стали ще однією поразкою антикомуніс­тичної опозиції, що посилило суперечності в її лавах.

470