Чехословаччина

Восени 1992 p. Федеральні збори розробили закон про за­сади поділу країни. Все федеральне майно ділилося у про­порції два до одного. Дві частини відходили Чехії, а одна — Словаччині відповідно до чисельності населення. Неру­хомість ділилася за територіальною ознакою. Під час пе­рехідного періоду діяли тимчасові фінансова та митна унії. Відтак у ході цивілізованого, безболісного процесу, що гарантував сприятливий розвиток у майбутньому, 1 січня 1993 р. на карті Європи з'явилися дві нові самостійні суве­ренні держави — Чеська і Словацька республіки.

Розділ

₂₀

ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА

Н а шляху зміцнення парламентської демократії

₃

1 січня 1993 p., після затвердження Націо­нальною Радою конституції Чеської Рес­публіки, на політичній карті Європи з'явилась нова держава. Населення республіки становило 10,3 млн чоловік, 80 % із них — чехи. Нова держава стала парламентською рес­публікою. Законодавча влада у країні належить двопалатно­му парламентові: верхня — Сенат (81 член) обирається стро­ком на шість років, причому кожні два роки одна третина сенаторів переобирається, нижня — Палата представників (200 членів) — обирається строком на чотири роки на основі пропорційного представництва. Виконавча влада зосередже­на в руках президента, який обирається на спільному засіданні палат і уряду. У січні 1993 р. першим президентом ЧР став В. Гавел, а коаліційний правоцентристськии уряд очолив В. Клаус — лідер Громадянської демократичної партії (ГДП), один із основних авторів економічних реформ початку 90-х років. Визначилися й пріоритети поступально­го розвитку нової держави: перехід до ринкової економіки й підвищення її ефективності, забезпечення високого життєвого рівня й соціальної стабільності, зміцнення парла­ментської демократії, інтеграція до Євросоюзу й НАТО.

Становлення Чеської Республіки супроводжувалося зміцненням парламентської демократії. Парламентський плюралізм, ефективна виборча система давали можливість де­мократичним шляхом формувати законодавчі й виконавчі ор­гани влади всіх рівнів. У травні—червні 1996 р. у країні відбу­лися парламентські вибори, в ході яких 5-процентний бар'єр

456

Чеська Республіка

здолали ГДП, Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП), Громадянський демократичний альянс (ГДА), Християнсь­кий демократичний союз — Чеська народна партія (ХДС — ЧНП), Комуністична партія Чехії і Моравії (КПЧМ), Рес­публіканська партія (РП). Партії правлячої коаліції (ГДП, ГДА, ХДС — ЧНП) отримали 99 місць із 200 і сформували уряд парламентської меншості, який знову очолив В. Клаус. Посаду спікера парламенту обійняв лідер соціал-демократів М. Земан. У листопаді 1997 р. після викриття махінацій з відрахуванням коштів до виборчого фонду ГДП виникла уря­дова криза, наслідком якої була відставка кабінету В. Клауса. Новий уряд парламентської меншості очолив колишній ди­ректор Національного банку Й. Тосовський.

У січні 1998 р. В.Гавела вдруге обрано президентом Чесь­кої Республіки, а на дострокових парламентських виборах того ж року перемогу виборола ЧСДП (32,3 % голосів). Після тривалих марних пошуків коаліційних союзників лідер соціал-демократів М. Земан і голова ГДП В.Клаус уклали безпрецедентну в історії чеського і європейського парламен­таризму Стабілізаційну угоду. Партії розподілили посади. Крісло спікера парламенту обійняв В. Клаус, а прем'єр-міністром уряду, який самостійно сформувала ЧСДП, став її лідер М. Земан. Новий уряд продовжив зусилля своїх попередників, спрямовані на економічне зростання і як­найшвидше "повернення до Європи", задля чого розпочато гармонізацію чеського законодавства, відповідно до норм і правил ЄС.

У червні 2002 р. в Чехії відбулися загальні вибори, пере­могу на яких здобули соціал-демократи, які разом з христи­янськими демократами й партією "Союз Свободи — Демо­кратичний Союз" (ССДС) сформували уряд. Його очолив В. Шпідл. Зусилля урядової коаліції були спрямовані на за­вершення процесу вступу Чехії до Євросоюзу, подолання проявів негативних тенденцій в економіці й соціальній сфері (безробіття у 2002 р. становило 8,5%), а також ліквідацію наслідків повені.

Наприкінці 2002 р. шість головних політичних партій розпочали підготовку до президентських виборів, що мали відбутися у січні 2003 р. Основними кандидатами на крісло глави Чеської Республіки вважалися колишні прем'єри

457

Р ОЗДІЛ 20

В. Клаус і М. Земан. Утім, ніхто з них, згідно з соціологічни­ми опитуваннями, не був однозначним фаворитом. Новий спадкоємець В. Гавела мав завершувати інтеграційну ходу Чехії до Євросоюзу.

Реформування соціально-економічної сфери

_У

Чеській Республіці тривав процес купон­ної приватизації національної економіки: у 1994 р. 80 % населення стали власниками акцій різно­манітних підприємств, а 60 % ВВП вироблялось у недержав­ному секторі, де зайнято лише 40 % працездатного населен­ня. На той час було прийнято закони про вільне підпри­ємництво, здійснено лібералізацію цін, чеська крона стала стабільною і внутрішньо конвертованою валютою, збільши­лися валютні резерви Національного банку. Держава надавала всебічну підтримку малому й середньому бізнесові. З 1994 р. здійснювалось десять спеціальних державних програм, що мали сприяти розвиткові цієї сфери. Розвивалися фер­мерські господарства, хоча більшу частину сільськогоспо­дарського виробництва здійснюють кооперативи власників. Нині вони трансформуються в акціонерні товариства. Інфляція поступово знижувалася й досягла у 1996 р. рівня 8,8 %. Це один із найкращих показників у країнах ЦПСЄ.

Однак на середину 90-х років у чеській економіці зали­шалося ще чимало невирішених проблем, зокрема взаємні заборгованості підприємств, необхідність нових капітало­вкладень тощо. Промислова сфера потребувала значної модернізації та перебудови, при здійсненні яких широко ви­користовувалися іноземні інвестиції, що спрямовувалися в такі галузі економіки, як транспорт і зв'язок, транспортне обладнання й автомобільна промисловість. їх обсяг на кінець 1997 р. становив 6,7 млрд доларів. Найбільшими інве­сторами були ФРН, Нідерланди, США, Швейцарія, Франція

та Австрія.

Здійснюючи реформи, чеський уряд значну увагу приділяв соціальній сфері. Держава зберегла централізоване регулювання цін на комунальні послуги, транспорт, зв'язок,

458